Коронавірус не зник: новий штам «Еріс» поширюється Європою

Світ розслабився зарано - загроза нових коронавірусних пандемій не минула, на зміну «Омікрону» прийшов його новий підвид, EG.5, або «Еріс».

7 серпня Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила, що EG.5 було виявлено вже в 51 країні світу. Раніше цей підвид, за класифікацією ВООЗ, мав статус «варіант, що перебуває під моніторингом», але тепер йому надано статус «варіанту, що викликає інтерес».

Читайте також: Коронавірус у легкій формі: симптоми та схема лікування

Найвищого статусу («варіант, що викликає занепокоєння») «Еріс» поки що не отримав, але він невпинно шириться у Великій Британії, США та деяких країнах Азії – зокрема, в Індії.

Симптоми нового штаму Еріс

Оскільки «Еріс» є наслідком мутації «Омікрону», то симптоматика, яку він викликає, дуже подібна до симптоматики його «прародителя». Серед основних симптомів:

  • нежить;
  • чхання;
  • біль у горлі;
  • головний біль;
  • відчуття втоми.

Технічний керівник ВООЗ з питань COVID-19 Марія Ван Керкхове зауважує, що поки що немає свідчень, що «Еріс» викликає більш важкий перебіг захворювання, аніж «Омікрон», однак він є заразнішим, ніж попередні штами.

Подальші перспективи

Поки що невідомо, чи пошириться «Еріс» світом у таких же масштабах, що і й «Омікрон», однак професор Крістіна Пейджел в коментарі британському виданню The Independent попередила, що на сьогодні Велика Британія вже «безумовно починає нову хвилю», спричинену як старими, так і новими варіантами.

Читайте також: “Арктурус” більш небезпечний для дітей: нові симптоми COVID-19

Вона зазначила, що зараз у більшості британців вже минуло понад 18 місяців після останньої вакцинації і як мінімум кілька місяців після останнього захворювання на ковід. Професор Пейджел вважає, що основну хвилю захворюваності на ковід треба чекати восени.

«Він, ймовірно, почне домінувати у вересні, коли діти повернуться до школи, а дорослі — на роботу або в університети, плюс ми почнемо проводити набагато більше часу у приміщеннях», — сказала вона.

Читайте також: Вірус грипу витісняє коронавірус: правда чи міф?

Поки що «Еріс» все ще поступається попередній мутації «Омікрону» - штаму «Арктур», однак на нього вже припадає кожний десятий випадок COVID-19 у Великій Британії (для порівняння: «Арктур» на сьогодні є причиною майже половини випадків захворювання – 47%).

За даними The Zoe Health Study, за липень кількість випадків коронавірусу на території Сполученого Королівства значно зросла – з 606 656 прогнозованих випадків 4 липня до 785 980 випадків 27 липня.

Яка ситуація в Україні?

Між тим МОЗ поки що не повідомляв про наявність штаму «Еріс» на території нашої країни, однак зараз, за даними міністерства, в Україні циркулює 14 штамів COVID-19.

Головний санітарний лікар, заступник міністра охорони здоров’я Ігор Кузін зазначає, що Україна продовжує відбирати зразки штамів, що циркулюють, та вивчати їх.

«Продовження секвенування – важливий компонент епіднагляду, враховуючи, що підхід до нагляду та нових випадків цього сезону буде спрощено. Зокрема, нові випадки захворювання лікарі реєструватимуть аналогічно до грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій. У кожній області спеціалісти центрів контролю та профілактики хвороб продовжать відбирати зразки, лабораторно досліджувати штами та вивчати мутації, які виникають. Рекомендована вакцинація залишається безоплатною у сімейного лікаря та пунктах щеплень. Людям, які мають ослаблений імунітет чи супутні захворювання; старшим за 60 років; які перебувають у групі ризику важкого перебігу та смерті внаслідок коронавірусної хвороби, необхідно подбати про імунний захист та зробити щеплення», — рекомендує Ігор Кузін.

Читайте також: Постковід може бути складнішим за Covid-19

У МОЗ нагадують, що рекомендований курс вакцинації – це 4 щеплення. Через 5 місяців після первинного курсу вакцинації необхідно зробити перший бустер. Друга бустерна доза рекомендована всім повнолітнім з інтервалом щонайменше 4 місяці після першої. Також в Україні дозволена вакцинація проти COVID-19 з 5-річного віку.

Схема лікування коронавірусу в легкій формі

Згідно Протоколу "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" МОЗ України легкий ступінь тяжкості коронавірусу потребує такого лікування:

1) повноцінного харчування та вживання відповідної кількості рідини;

2) симптоматичне лікування із застосуванням жарознижуючих засобів при лихоманці та болю.

3)  противірусних препаратів прямої дії для груп ризику.

Етіотропне лікування, спрямоване на усунення самої причини виникнення захворювання, а саме вірус.  У випадку з COVID-19 – це противірусна терапія. Насамперед, слід приймати такі засоби людям із групи ризику, які мають високу ймовірність розвитку ускладнень.

Наприклад, у дітей вірусна інфекція може стрімко поширюватися, і  щоб уникнути ускладнень, лікар може порадити противірусні препарати спеціально призначені для дітей, які можуть  пригнічувати активність різних вірусів, зокрема й штамів COVID-19, що зазначено в інструкції. Прийом противірусних препаратів за перших симптомів респіраторної інфекції (грип,  COVID-19, чи інші ГРВІ) може сприяти зменшенню інтоксикації і пришвидшенню одужання, адже не дасть змогу наростити вірусне навантаження на дитячий організм, тим самим зменшить ймвірність виникнення ускладнень від вірусної інфекції.

Читайте також: Астенія після хвороби: що це таке та як із цим боротися?

Отже, незважаючи на те, що з 1 липня 2023 року МОЗ скасував коронавірусний карантин, COVID-19 нас так і не покинув і, судячи з усього, не покине. Гарна новина полягає у тому, що коронавірус поступово став менш небезпечним і звівся до рівня звичайних сезонних ГРВІ на кшталт грипу. Однак навіть грип може завдати людині неабиякої шкоди – аж до летального випадку. Тож нехтувати небезпекою не варто: вакцинація, профілактика і вчасне лікування противірусними препаратами допоможуть вам зберегти своє здоров’я.

Грип у дітей: механізми пригнічення та лікувальна тактика

Вірус грипу добре відомий своєю властивістю пригнічувати імунну відповідь інфікованої людини, що зумовлює не тільки високу ймовірність тяжкого перебігу захворювання, а й розвиток системних ускладнень і приєднання вторинної бактеріальної інфекції. Особливо чітко це проявляється в дитячому віці, коли вірусній агресії протистоїть ще недостатньо сформована і зміцніла імунна система, пише експерт з питань імунології Вікторія Талько спеціально для grippua.

У цій статті ми розглянемо, яким чином вірус грипу здатний долати захисні бар’єри і протидіяти  несформованій імунній системі, що намагається боротися з ним.

При потраплянні в організм дитини вірусу грипу необхідно подолати першу лінію неспецифічного захисту дихальних шляхів, яка представлена ​​мукоциліарною системою, що складається з трьох функціонально пов’язаних компонентів: війчастого епітелію, периціліарного шару секрету і власне слизу.

Читайте також: Аденовірусна інфекція у дітей: клінічні особливості, сучасні можливості профілактики та лікування

Мукоциліарний кліренс – природний процес очищення дихальних шляхів, забезпечений  в’язким слизом, рухом війок миготливого епітелію, секреторним імуноглобуліном А (sIgA), вміст якого в ранньому віці нижчий, ніж у дорослих, а також  макрофагами, що з на знаходяться на сторожі і знешкоджують  вірус, що наближається до місць його розмноження – тропнх клітин.

Широка тропність вірусу грипу як одна з причин системних ускладнень під час грипу

Необхідною умовою для реалізації хвороботворних властивостей вірусу грипу є його тропність до клітин як верхніх, так і нижніх дихальних шляхів. Крім епітеліальних і келихоподібних клітин, альвеолоцитів, вірус також здатний реплікуватися в ендотеліоцитах і макрофагах.

Це пояснюється тим, що рецептором для вірусів грипу є термінальні залишки сіалових (нейрамінової) кислот. Це  залишки кислих полісахаридів, що утворюють гангліозиди і глікопротеїди поверхневої мембрани перерахованих вище клітин, що робить їх мішенями для вірусу грипу.

Читайте також:  Риновірусна інфекція у дітей: профілактика та лікування

Нейрамінідазу вірусу грипу відносять до рецептор-розчіплючих поверхневих білків. Саме її специфічність відносно кінцевих залишків сіалових кислот і визначається місце розмноження вірусу грипу: верхні або нижні відділи дихальних шляхів, або ті та інші. Якщо вірус грипу потрапляє в кров (вірусемія), то його здатність інфікувати і реплікуватися в ендотеліоцитах призводить до пошкодження судинної стінки, підвищення її проникності і розвитку системних розладів.

Здатність вірусу грипу одночасно заражати і альвеолоціти, і ендотеліоцити легеневої тканини розглядають як одну з причин розвитку у дитини гострого респіраторного дистрес-синдрому. У його формуванні провідним патогенетичним механізмом вважають порушення синтезу сурфактанту в альвеолах, що посилює ступінь дихальних розладів у дитини.

Основні механізми пригнічення вірусом грипу внутрішньоклітинного синтезу інтерферонів і налагодження синтезу компонентів вірусних часток

Ця здатність реалізується завдяки наявності у вірусу грипу білка NS1. Його дія багатогранна і полягає в інгібуванні регуляторного білка клітини-господаря протеїнкінази-R, утворення якої ініціюється синтезом вірусної РНК. Протеїнкіназа-R з одного боку бере участь у запуску внутрішньоклітинного синтезу інтерферонів, утворення яких також ініціюється потраплянням в клітину чужорідних нуклеїнових кислот, зокрема РНК вірусу грипу. Їх біологічна роль полягає в пригніченні реплікації вірусу в інфікованій клітині, а також запобігання поділу вірусоінфікованих клітин.

Читайте також: Парагрип у дітей: сучасні можливості профілактики та лікування

Всі зазначені ефекти інтерферонів перешкоджають генералізації вірусній інфекції і виявляються заблокованими завдяки білку NS1. З іншого боку, зв’язування білка NS1 з протеїнкіназою-R дає змогу подолати її інгібуючий вплив на синтез білків і стимулювати утворення вірусних протеїнів. Крім того, взаємодія NS1 з малими інфернуючими РНК забезпечує захист від руйнування внутрішньоклітинними ферментами вірусоспецифічних мРНК дочірніх вірусних частинок.

Таким чином, вірус грипу має достатній потенціал для того, щоб обійти внутрішньоклітинні механізми, метою яких є недопущення утворення РНК і білкових молекул вірусних копій. При цьому білок NS1 володіє специфічністю щодо саме тих молекул, які здатні втрутитися в вірусний синтез, а його дія полягає в їх блокуванні.

Механізми стимуляція апоптозу тканинних (альвеолярних) макрофагів вірусом грипу і до чого це призводить

Ще одним патогенетичним механізмом, що обумовлює зниження імунних механізмів і приєднання вторинної бактеріальної інфекції при грипі, є вплив на тканинні, в тому числі альвеолярні, макрофаги і стимуляція їх апоптозу ще одним вірусним білком PB1-F2. Важливо відзначити, що вплив на макрофаги є одним з ключових механізмів в ураженні легеневої тканини, оскільки вони фагоцитують всі потрапляючі в альвеоли патогени, в тому числі і віруси грипу, і презентують їх антигени CD4+-лімфоцитам, запускаючи каскад запальної реакції.

Тому зниження внаслідок вірусіндукованого апоптозу кількості альвеолярних макрофагів призводить до зменшення клітинного і гуморального захисту легень не тільки по відношенню до вірусу грипу, а й збудників бактеріальних ускладнень: Streptococcus pneumoniae (пневмокока), Staphylococcus aureus і Haemophilus influenza.

Існує думка, що крім альвеолярних макрофагів вірус грипу здатний викликати PB1-F2-індукований апоптоз купферівских клітин печінки, що може бути одним з патогенетичних механізмів розвитку синдрому Рея (гострої печінкової енцефалопатії) у дітей.

Читайте також: Дослідження Протефлазіду: «Ми отримаємо результат, але час буде втрачено»

Крім того, білок PB1-F2 потенціює апоптоз інфікованих клітин миготливого епітелію дихальних шляхів, який виражений менше, ніж у альвеолярних макрофагів. Загибель епітеліоцитів – основних продуцентів мукозального слизу, негативно позначається на протиінфекційному захисті респіраторного тракту, що також сприяє приєднанню вторинної бактеріальної інфекції і пояснює розвиток при грипі сухого кашлю.

Зазначені вище шкідливий або негативний на стан імунітету вплив вірусу грипу дозволяє говорити про те, що зараження ним дитини спочатку приховує в собі загрозу важкого і ускладненого перебігу захворювання. Багато в чому це пояснюється тим, що несформована імунна система дитини зазнає додаткового пригнічуючого впливу вірусу грипу.

Яка лікувальна тактика при захворюванні на грип у дитини буде найбільш обґрунтованою?

Очевидно, що хвора на грип дитина з перших днів потребує призначення противірусної терапії препаратами, які будуть прицільно впливати на вірус і блокувати його активність. З цим завданням допоможе впоратися  противірусний препарат Флавовір сироп, дія якого полягає в блокуванні нейрамінідази і РНК-полімерази – основних ферментів, без яких вірус грипу не зможе проникнути і відтворити численне вірусне потомство в клітинах.

При цьому не синтезованими виявляться і інші вірусні білки, що пригнічують внутрішньоклітинний інтерфероногенез та викликають апоптоз імунних клітин, а значить в організмі дитини залишаться сили, щоб спробувати спільно з Флавовіром впоратися з вірусом грипу. Оскільки Флавовір можна призначати з народження, він допоможе вистояти проти вірусу навіть найменшим за віком. І, в такому тандемі, виграти битву без загрози бактеріальних і системних ускладнень буде набагато простіше.

Вікторія Талько, д.м.н, професор, директор Інституту експериментальної радіології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМНУ; експерт з питань імунології, вірусології, і радіобіології

Риновірусна інфекція у дітей: профілактика та лікування

Риновіруси, що відносяться до сімейства ГРВІ, сьогодні вважаються одними з основних винуватців щорічних вірусних інфекцій, що вражають людство. Сучасні дані вказують на те, що на їх долю припадає принаймні половина всіх застудних захворювань, пише grippua.

Величезна кількість серотипів цих вірусів, а сьогодні їх налічується близько 110, так само як і висока мінливість, не дозволяють поки що ефективно протистояти їм за допомогою вакцинопрофілактики.

Симптоми риновірусної інфекції у дітей

Типові прояви риновірусної інфекції, які дають можливість уже на етапі первинного звернення емпірично припустити не просто ГРВІ, а саме риновірусну інфекцію – це нежить з рясними виділеннями, закладеність носа та утруднення дихання. Іноді у хворого спостерігаються:

  • інтоксикаційний синдром,
  • підвищення температури тіла,
  • кашель,
  • біль у горлі.

І чим менша дитина, тим більше на перший план виходять симптоми інтоксикації.

Читайте також: Парагрип у дітей: сучасні можливості профілактики та лікування

Тому найчастіше діагностика риновірусного захворювання не викликає ускладнень. Але нерідко доводиться стикатися з тим, що патогенність риновірусу недооцінюється, а звідси – усі несприятливі наслідки для здоров'я дитини, що випливають.

Сучасні досягнення в галузі клінічної вірусології дозволили переглянути усталені погляди на більшість вірусних агентів, які досі вважалися безпечними. Не оминули й риновіруси.

Основні ризики обумовлені риновірусною інфекцією

До недавніх пір існував стереотип, що риновірус безпечний, а для боротьби з його проявами досить судинозвужувальних крапель в ніс, які знімуть ринорею і полегшать дихання хворої дитини, а якщо у неї ще піднялася температура, то можна додатково призначити жарознижувальний засіб. Як правило, на цьому лікування риновірусної інфекції, а точніше її симптомів, закінчується.

Сьогодні подібна лікувальна тактика так само, як і недооцінка ризиків, що виникають при риновірусному захворюванні, нерідко призводить до формування у дитини багатьох хронічних станів, таких як обструктивний бронхіт, бронхіоліт і пневмонія, гіперреактивність бронхів, яка з часом трансформується в бронхіальну астму. І чим менша дитина, тим більше у неї факторів ризику та ймовірності їх формування.

Взаємозв'язок риновірусної інфекції та хронічних хвороб

Одна з причин впливу риновірусу на тривалість процесу захворювань пов'язана з особливостями його взаємодії з епітеліальними клітинами порожнини носа.

Відомо, що для проникнення до клітини деякі серотипи риновірусу використовують міжклітинну молекулу адгезії I (ICAM-I), яка відіграє важливу роль як у розвитку імунної відповіді на вірусне вторгнення, так і в формуванні сенсибілізації організму дитини.

Є дані про те, що у дітей з генетичною схильністю до розвитку алергічних станів часті риновірусні інфекції стають пусковим механізмом у формуванні гіперреактивності бронхів. Цьому сприяє й формування на тлі риновірусної інфекції хронічного запального процесу, який навіть на наймінімальнішому рівні здатен сприяти алергізації дитячого організму та підтримувати формування гіперреактивності бронхів, що в майбутньому може переходити в алергічний риніт і бронхіальну астму.

Читайте також: Аденовірусна інфекція у дітей: клінічні особливості, сучасні можливості профілактики та лікування

Крім того, несформована імунна відповідь і як наслідок слабкі захисні бар'єри дозволяють риновірусній інфекції поширюватися далеко за межі носової порожнини, яку традиційно прийнято вважати основним місцем вірусного пошкодження та відповідної запальної реакції.

При цьому вірусне запалення може поширюватися як на прилеглі органи – навколоносові пазухи і носоглотку, так і віддалені – гортань, трахею і навіть легені. У дітей перших років життя риновірус може виступати в ролі етіологічного фактора, що сприяє розвитку симптомів, дуже схожих на несправжній круп, причиною яких традиційно прийнято вважати вірус парагрипу. Крім того, риновіруси є другими за поширеністю після респіраторно-сінтіціального вірусу в розвитку бронхіоліту у дітей.

Часті риновірусні інфекції, так само як і несвоєчасне та неправильне лікування за допомогою засобів симптоматичної терапії, призводять до формування з дитинства прогалин у захисних бар'єрах, на які при черговому застудному захворюванні починають нашаровуватися бактеріальні збудники. Це сприяє формуванню у дитини хронічних запальних захворювань ЛОР-органів, таких як хронічні синуси і отити.

Одним з можливих ускладнень риновірусної інфекції в дитячому віці є розвиток запалення легенів. При цьому найбільш часто пневмонії вірусної етіології розвиваються в ранньому дитинстві, коли частота їх виникнення сягає 67%, а риновіруси стають причиною запалення легенів у кожної четвертої дитини.

Яку стратегію лікування риновірусної інфекції обрати для дитини?

Виходячи з наявних на сьогодні даних щодо впливу риновірусу на дитячий організм стає очевидним, що воно не обмежується виключно локальним запаленням в порожнині носа. В силу своїх патогенних властивостей, а також високої частоти повторних випадків захворювань, риновіруси здатні викликати негативні наслідки для всього організму та створювати сприятливі умови для формування хронічних захворювань, які в майбутньому негативно позначаться на стані здоров'я дитини.

Читайте також: Нові ліки, діагностика та прогнозування: на що здатен штучний інтелект у медицині

Тому лікування інфекції не повинно обмежуватися виключно полегшенням симптомів, які істотно знижують якість життя маленького пацієнта. Воно також має бути направлено безпосередньо на усунення причини захворювання. Для цього при підозрі у дитини на риновірусну інфекцію доцільно включати в схему лікування противірусні препарати з прямим впливом на віруси сімейства ГРВІ, в тому числі й риновіруси, наприклад, Флавовір сироп.

Активні компоненти, що входять до складу Флавовіру, здатні блокувати вірус-специфічні ферменти, які запускають в ураженій клітині процеси копіювання і збирання нових вірусних часток. Для риновірусів, які є РНК-вмісними вірусами, такими ферментами є РНК-полімерази. Пригнічуючи ці ферменти, Флавовір сироп сприяє зменшенню кількості копій риновірусів, що знижує вірусне навантаження на дитячий організм і зменшує ймовірність виходу вірусного запалення за межі уражених на ранніх етапах порожнини носа і носоглотки. Це дає змогу обмежити зону вірусного запалення і не дати йому перейти на інші органи. Крім того, усунення риновірусу ефективно припиняє можливе тривале запалення і підтримування ним механізмів гіперреактивності бронхів.

Читайте також: Як COVID-19 змінив погляди на медицину та гігієну?

Виходячи з цього, призначення Флавовіру в перші дні появи симптомів риновірусного захворювання у дитини дозволяє не тільки  протистояти вірусній агресії, а й зменшує ризик розвитку перерахованих вище ускладнень і зводить до мінімуму ймовірність формування алергопатології в майбутньому.

Лариса Кузнєцова, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО ім. П.Л. Шупика

 

Аденовірусна інфекція у дітей: клінічні особливості, сучасні можливості профілактики та лікування

Аденовірус сьогодні входить до переліку вірусів, які з величезного числа представників сімейства ГРВІ є частою причиною розвитку респіраторних інфекцій у дітей.

Вчені зазначають, що ГРВІ аденовірусної етіології виникає приблизно у кожної третьої-четвертої дитини. Різноманіття сероварів аденовірусів, а сьогодні з 100 відомих понад 40 патогенні для людини, пояснює їх здатність викликати різні ураження, не обмежуючись виключно респіраторним трактом, про це розповіла Ларис Кузнецова, лікар-імунолог спеціально для grippua.

Наприклад, аденовіруси 1, 2, 5 сероварів відповідальні за типові для раннього дитячого віку ураження дихальних шляхів і травного тракту, при цьому вони можуть тривалий час зберігатися в лімфоглотковому кільці. А 3 серовар викликає класичну тріаду симптомів, яку об’єднують в термін фарінгокон’юнктивальної лихоманки.

Читайте також: Парагрип у дітей: сучасні можливості профілактики та лікування

У дорослих причиною респіраторного захворювання найчастіше є 4, 7, 14 і 21 серовари. Очевидно, що виникає після перенесеної аденовірусної інфекції імунітет є типоспецифічними і не гарантує захисту від зараження аденовірусом іншого серовара.

Захворіти на аденовірусну інфекцію можна протягом всього року. Сезонний пік припадає на холодну пору року, при чому аденовіруси можуть викликати як поодинокі випадки, так і епідемічні підйоми захворюваності взимку або ранньою весною, а фарингокон’юнктивальної лихоманки – влітку.

Читайте також: Наслідки ГРВІ у дитини: малюк захрип і втратив голос

Вираженість проявів аденовірусних інфекцій залежить перш за все від імунного статусу організму людини. Тому найбільш важкий перебіг їх відзначається у дітей до 5 років, які ще не встигли виробити достатній вірус-специфічний імунітет, а також при наявності імунодефіцитних станів, коли вироблення такого імунітету є неможливим.

Симптоми пов’язаного з аденовірусом ГРВІ багато в чому схожі з проявами інших респіраторних інфекцій, але характерні особливості перебігу даного захворювання дають змогу емпірично припустити аденовірусне захворювання ще до отримання лабораторного підтвердження.

За якими симптомами або характерними клінічними поєднаннями можна припустити у дитини захворювання на аденовірусну інфекцію?

Наявність типової для ГРВІ картини захворювання: гіпертермії, інтоксикаційного синдрому, при аденовірусній інфекції часто доповнюється фарингітом, ринітом, кон’юнктивітом і регіонарною лімфаденопатією, які відносять до класичних проявів цього захворювання. У дітей першого року життя і в ранньому дитинстві аденовірусна інфекція проявляється кератокон’юнктивітом або ураженням нижніх відділів дихальних шляхів.

Які основні маркери аденовірусу, визначення яких полегшує завдання з його виявлення?

Для аденовірусної інфекції характерне ураження лімфоїдної тканини і здатність деяких серотипів тривало персистувати в ній. Тому, якщо є підозра на аденовірусну інфекцію, необхідно шукати у дитини ураження мигдаликів (частіше тонзиліт), регіонарних лімфатичних вузлів, збільшення печінки (гепатомегалія).

Ураження очей з розвитком кон’юнктивіту також відноситься до типових проявів аденовірусної інфекції. Його тривалість в середньому становить до 6 днів, при цьому часто поєднується зі збільшенням привушних лімфатичних вузлів.

Чому важливо не просто констатувати наявність у дитини гострої респіраторної вірусної інфекції, а діагностувати аденовірус як причину захворювання?

Перш за все, це пов’язано з численними негативними впливами аденовірусу на дитячий організм. Зокрема, дитина, яка нещодавно перехворіла на аденовірусну інфекцію, може виділяти вірус протягом в середньому 40 днів (з секретом респіраторних шляхів – до місяця, з фекаліями – до 1,5 місяців), а значить є джерелом зараження для оточуючих.

Читайте також: Втома та виснаженість після ГРВІ: як відновитися, розповіла імунолог

Сьогодні є дані, що свідчать про те, що аденовірус після клінічного одужання здатний тривалий час персистувати в організмі дитини, а в якості місць для тривалого проживання він вибирає легені, кишечник, лімфоїдну тканину (переважно мигдалики та аденоїди), клітини периферичної крові. Тому дітям, що перехворіли на аденовірусну інфекцію і повертаються в дитячий колектив, на етапі реконвалесценції необхідно продовжити противірусну терапію препаратами з прямим впливом на віруси в профілактичних дозах, щоб знизити можливість передачі і поширення вірусів серед дітей.

Читайте також: Іспанка, інфлюенца, свинячий грип: який штам грипу зараз в Україні

Через здатність перебувати протягом певного часу в лімфоїдній тканини сьогодні для деяких серотипів аденовірусу доведена здатність потенціювати онкогенез. Також обговорюється можливість аденовірусів взаємодіяти з іншими потенційно онкогенними вірусами і утворювати гібриди, які стимулюють розвиток онкологічних захворювань.

Внаслідок того, що аденовіруси здатні вражати лімфатичні вузли черевної порожнини, у дітей раннього віку така ситуація нерідко ускладнюється формуванням інвагінації кишечника, що є ургентними станом, та вимагає термінового хірургічного втручання.

Чому важливо лікувати анедовірсну інфекцію  у дітей?

Недостатня сформованість імунної відповіді у дітей перших років життя не обмежує аденовіруси в їх хвороботворній активності, а зараження різними серотипами цих вірусів сприяє тому, що крім ураження органів дихальної системи аденовіруси здатні викликати захворювання з боку органів травного тракту (гастроентерит), сечовивідних шляхів (геморагічний цистит), органу зору (кератокон’юнктивіт).

Є дані про те, що аденовіруси сприяють формуванню хронічних захворювань з боку дихальної системи. Велике значення їм відводиться в розвитку хронічних тонзилітів, аденоїдитів, синуситів (гайморитів).

Читайте також: На які симптоми ГРВІ варто звернути увагу?

Виходячи з усього вищесказаного, стає очевидним, що своєчасне визначення аденовірусу як причини розвитку гострої респіраторної вірусної інфекції у дітей, особливо раннього віку, вкрай важливе. Необхідно не тільки загальмувати розмноження цього вірусу на ранніх етапах після його потрапляння в організм дитини, але і не дозволити йому заселитися на тривалий час у тропних для нього органах.

Крім того, оскільки вакцин для профілактики аденовірусної інфекції у дітей поки не існує, а розроблені стосуються серотипів 4 і 7, які викликають ГРВІ у дорослих і використовуються для профілактики у призовників, то профілактичне застосування при аденовірусній інфекції противірусної терапії цілком обґрунтовано.

Противірусні препарати, що прицільно впливають на віруси

З цією метою можна застосовувати противірусні препарати, які прицільно впливають на віруси, що викликають ГРВІ, в тому числі і аденовірус, такі як Флавовір сироп. Флавовір блокує здатність вірусів до внутрішньоклітинного розмноження завдяки вибірковій дії на вірусні ферменти, що протидіє можливості вірусів нарощувати чисельність копій і викликати подальше ураження систем людського організму. Згідно з інструкцією, Флавовір сироп можна застосовувати відразу після народження, його зручно дозувати залежно від віку завдяки наявності спеціальної мірної ємності.

Лікування неускладненого перебігу аденовірусної інфекції проводиться протягом 5  днів. При розвитку ускладнень застосування препарату може бути продовжено до 2-х тижнів. З метою профілактики Флавовір сироп призначається в дозі, яка дорівнює половині від лікувальної, на термін до 4 тижнів.

Таким чином, з огляду на епідемічну картину аденовірусу і можливість провокувати розвиток багатьох відтермінованих важких захворювань, доцільно при зверненні дитини з симптомами ГРВІ не обмежуватися встановленням діагнозу респіраторної вірусної інфекції, а виключити (або підтвердити) у неї наявність проявів аденовірусної інфекції, щоб правильно вибрати лікувальну тактику.

Лариса Кузнєцова, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО ім. П.Л. Шупика

Парагрип у дітей: сучасні можливості профілактики та лікування
Сьогодні медицині відомі 4 серотипу вірусів парагрипу, кожен з яких відрізняється специфікою клінічних проявів. Які це прояви, чим може обернутися в майбутньому для дитини зустріч з цим вірусом в ранньому дитинстві і як захистити дитину від багатьох ускладнень, розповіла лікар-імунолог  Лариса Кузнєцова для grippua.

Серотипи парагрипозної інфекції у дітей

  1. Вірус парагрипу 1 серотипу є основною причиною формування найбільш типового прояву парагрипозної інфекції у дітей до 3-річного віку – стенозуючого ларинготрахеобронхіту, або несправжного крупа.
  2. Для вірусу парагрипу 2 серотипу також характерне ураження гортані і трахеї з розвитком подібної картини, але викликані їм прояви як правило, не такі важкі.
  3. Вірус парагрипу 3 серотипу найбільш підступний – він може викликати запалення легенів і бронхіоліт, який вважається прерогативою респіраторно-синцитіальним вірусу, стаючи його причиною в 85-90% випадків. Найбільш вразливими виявляються немовлята молодше 6-місяців, у яких вірус парагрипу 3 серотипу призводить до бронхіоліту і пневмонії в 40% випадків. Крім того, для 3 серотипу описана можливість викликати епідемії, тоді як інші стають причиною епізодичних захворювань. Нарешті, цей серотип єдиний, хто здатний проникати в кров і викликати віремію з ураженням внутрішніх органів.
  4. Вірус парагрипу 4 серотипу вважається причиною звичайних респіраторних захворювань.

Читайте також: Наслідки ГРВІ у дитини: малюк захрип і втратив голос

Найчастіше маніфестація захворювання починається з ураження порожнини носа і появи типових для цього відділу симптомів захворювання:

  • відчуття закладеності носа і виділення з нього;
  • може з’являтися сухий кашель;
  • температура тіла підвищується до субфебрильних циф

Але вже скоро інфекція опускається по дихальних шляхах, досягаючи гортані і викликаючи типові прояви:

  • осиплість голосу аж до афонії внаслідок ураження голосових зв’язок;
  • характерний гавкаючий кашель.

У маленьких дітей може виникати стенозуючий ларинготрахеїт (несправжній круп), пік захворюваності на який припадає на 2-3 рік життя. Його клінічні прояви настільки типові, що діагноз як правило не викликає сумнівів. Несправжній круп виникає в нічний час і характеризується появою:

  • гучного свистячого дихання (стридор);
  • задишки;
  • грубого гавкаючого кашлю;
  • може підвищуватися температура тіла.

Віддалені наслідки перенесеного в молодшому віці парагрипу

Є дані, що вказують на те, що через кілька років у дітей, які перехворіли на парагрип в ранньому віці, може визначатися гіперреактивність бронхів, формуватися рестриктивні і обструктивні захворювання легенів.

Як лікувати парагрип у дитини?

Виходячи з вищесказаного, лікування парагрипу у дитини має бути спрямована не тільки на полегшення перебігу захворювання та швидке одужання, але і мінімізацію ризику розвитку ускладнень як безпосередньо на даний момент, так і через кілька років. Для цього необхідно цілеспрямовано впливати на причину захворювання з перших днів його виникнення, не чекаючи розпалу інфекційного процесу.

Незважаючи на таке розмаїття ураження дихальних шляхів при парагрипі в дитячому віці, вони мають схожу початок, а значить, при ранньому зверненні, тобто з моменту появи перших симптомів нездужання, і призначення противірусного лікування можливо загальмувати просування вірусу вглиб дихальних шляхів і запобігти ураженню гортані, бронхіол і альвеол.

Особливо важливо не пропустити початок захворювання на парагрип у дітей раннього віку, коли вірус мігрує по респіраторній системі дуже швидко, а симптоми ларингіту можуть наростати буквально за лічені години.

Тому крім традиційно використовуваних методів лікування парагрипозної інфекції, діти, особливо молодшого віку, потребують призначення противірусних препаратів з прямою дією на віруси, наприклад сироп Флавовір. Дія Флавовіру направлена на пригнічення здатності збудника захворювання до відтворення своїх копій.

Читайте також: Втома та виснаженість після ГРВІ: як відновитися, розповіла імунолог

Завдяки цьому вірус парагрипу, який потрапив на слизову оболонку порожнини носа, навіть якщо він подолає захисні бар’єри і проникне в клітину, не зможе згенерувати величезну кількість копій, оскільки ця здатність буде заблокована флавоноїдами, що входять до складу Флавовіру. А значить, ймовірність розвитку багатьох ускладнень парагрипозної інфекції буде істотно знижена. Чим раніше буде призначений хворій дитині сироп Флавовір, тим більше шансів, що кількість вірусних часток не розростеться лавиноподібно в уражених дихальних шляхах і не посприяє погіршенню самопочуття малюка.

Не варто сподівається на те, що перші прояви парагрипозної інфекції можуть бути легкими, і робити висновок, що вірус не настільки агресивний, щоб викликати ускладнений перебіг захворювання, отже імунітет впорається сам і можна обійтися без противірусного препарату.

Читайте також: “Арктурус” більш небезпечний для дітей: нові симптоми COVID-19

Пам’ятаємо, що ситуація може змінюватися буквально на очах і дитина будучи вдень ​​активною без явищ інтоксикації може почати задихатися вночі через наростаючий запальний набряк гортані. Тому мамі малюка потрібно роз’яснювати важливість дотримання запропонованої схеми лікування. Також їй необхідно розповісти про основні прояви стенозуючого ларинготрахеїту і що потрібно робити при його виникненні, щоб ситуація не застала її зненацька.

Таким чином, прояви парагрипу в розгорнутій фазі настільки типові, що не змушують засумніватися в діагнозі. Але їх розвиток можна попередити, якщо встигнути призначити противірусний препарат Флавовір в перші 48 годин захворювання. Це дозволить знизити ймовірність розвитку не тільки несправжнього крупа, а й інших ускладнень – бронхіоліту, пневмонії та захистити організм дитини від багатьох проблем зі здоров’ям у майбутньому.

Лариса Кузнєцова, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО ім. П.Л. Шупика

Десять міфів про сон, які насправді вас здивують

Здоровий якісний щоденний сон – не розкіш, а необхідність. Втім, налагодити свій нічний відпочинок цілком можливо, вважають фахівці. Гігієна сну має закладатися з дитинства і підтримуватися впродовж всього життя, пише MyHeal.

7-8 годин сну, засинати до 24 години, міцний сон впродовж усієї ночі, швидке пробудження зранку, відсутність сонливості та апатії увесь день – ось те, до чого варто прагнути. При цьому є розповсюджені міфи про сон, які шкодять здоров'ю, негативно впливають на емоційний стан і навіть скорочують життя. Ми зібрали 10 найпоширеніших хибних тверджень, знаючи які, можна покращити якість свого життя.

  1. Можна мало спати, але бути активним і здоровим

Певний час нестача сну може не відображатися на здоров'ї, особливо молодої людини. Але прийде час, коли за систематично нетривалий сон доведеться платити. Зниження уваги, порушення пам'яті, розлад статевої функції, серцево-судинні захворювання, метаболічний синдром – усе це може бути наслідками недосипання. Дійсно, є люди, яким достатньо спати лише кілька годин на добу, але така їх здатність викликана генетичною особливістю, і таких у світі – одиниці.

Читайте також: Ліки, що руйнують печінку: як мінімізувати цю шкоду

  1. Алкоголь допомагає засинати

Алкоголь пригнічує нервову систему, тому людина може не проходити фази швидкого сну. Він призводить до придушення природних ритмів в діяльності мозку, якими супроводжуються сновидіння і які є умовою повноцінного сну. Крім того, алкоголь спричиняє порушення дихання і хропіння. Тривале зловживання алкоголем може навпаки викликати безсоння.

  1. Хропіння – це неприємно, але не страшно

Насправді, хропіння є однією з ознак порушень сну. Хропуни часто страждають на апное – зупинку дихання під час сну. Це досить небезпечний стан, який може призвести до гіпоксії (кисневого голодування мозку). Саме тому інсульти та інфаркти часто трапляються вночі. Через хропіння однієї людини поганий сон можуть мати й інші члени родини.

Читати ще: Постковідний синдром: що робити, щоб організм швидше відновився

 4. Недоспані години вночі неможливо «доспати» вдень

Сомнологи стверджують: якщо людина спала вночі всього близько 5-6 годин, то цілком можливо надолужити сон впродовж дня. 45–60 хвилин буде достатньо, щоб відновитися. Але, якщо ніч була майже безсонною, то компенсувати нестачу сну вдень все одно не вдасться. Так само, як і неможливо  виспатися на вихідних за увесь тиждень неякісного сну. Щоденний сон має тривати не менше 7-8 годин, наголошують експерти.

5. Їсти не можна за 4 години до сну

Наїдатися перед сном не варто, адже важка їжа не дозволить швидко заснути. Але й лягати спати натщесерце не рекомендується. Якщо перед сном усі думки про їжу, можна почастувати себе йогуртом, склянкою теплого молока чи бананом. Ці продукти містять триптофан, який бере участь у виробленні серотоніну (гормону радості) та мелатоніну (гормону сну).

 6. Жайворонки і сови формуються генетично

Сомнологи стверджують, що люди не народжуються жайворонками чи совами. Поділ на такі категорії – наслідок недотримання гігієни сну. Спеціалісти наголошують, що будь-яка людина може привчити себе лягати спати о 22 годині (найкращий час для засинання) і спати 8 годин. Якщо зміна режиму не допомагає, можна говорити вже про порушення сну.

7. Щоб швидко засинати, треба «рахувати слоненят»

Якщо ви не можете заснути протягом 20 хвилин, підіймайтеся з ліжка і займіть себе чимось, радять у МОЗ України. Рахувати слоненят, овець, зірки можна  до нескінченності. Якщо не можете довго заснути, спробуйте краще зайнятися якоюсь монотонною справою – перебрати шкарпетки, скласти речі. Коли відчуєте втому і сонливість, знову лягайте в ліжко.

Читати ще: Холера: як захиститись від хвороби

8. Повний місяць заважає спати

Люди часто звинувачують повний місяць у нападах безсоння, але реального наукового обґрунтування цього факту не існує.

Вчені зі Швеції виявили, що місяць може впливати на людський сон, але несуттєво. Вони проаналізували сон 852 осіб і встановили, що учасники спали трохи менше ночами, коли місяць ставав яскравішим, у порівнянні зі спадаючим. У період зростаючого місяця чоловіки спали всього на 21 хвилину менше, а жінки недосипали в середньому 12 хвилин.

9. Снодійні можуть подарувати повноцінний сон

Жодні снодійні не можуть забезпечити повноцінний природний сон. Вони не налагоджують чергування фаз сну, які дарують нам відновлення та відпочинок. Снодійні застосовують лише тоді, коли інші методи відновлення сну не спрацьовують. Насправді, в обіймах Морфея можна швидко опинитися і завдяки натуральним травам. Розслабитися допоможуть м'ята, меліса, валеріана.

10. Дуже швидке засинання – ознака здорової нервової системи

Якщо людина дуже швидко «відключається», особливо вдень, це може свідчити про виснаження нервової системи. Сонливість може бути також ознакою низьких показників тиску та гемоглобіну, вірусної інфекції, запалення. Нормою вважається, якщо людина засинає через 15–20 хвилин після вкладання у ліжко.

 Намагайтеся засинати без гаджетів та телевізора, дихайте більше свіжим повітрям, не забувайте про фізичні вправи, навчіться розслаблятися та релаксувати, і тоді ваш організм віддячить вам якісним нічним відпочинком й відчуттям, що ви зранку повні сил.

Медичні фобії: звідки беруться та як подолати

Почуття страху знайоме нам всім: це невід’ємна частина життя будь-якої розумної істоти. Обґрунтований страх рятував життя людині у перебігу еволюції, не даючи безглуздо наразитися на небезпеку, і цю функцію він зберігає для нас і в сучасному житті.

Однак іноді страх виходить з-під контролю і перестає бути розумним. Мільйони людей на світі страждають на ірраціональні фобії, які не допомагають, а заважають їм жити повноцінним життям. Перелік цих фобій сягає кількох сотень – від порівняно невинних винофобії (страху вживати вино) та ієрофобії (страху перед предметами релігійного культу) до широко розповсюджених агорафобії (страху відкритого простору) та клаустрофобії (страху замкненого простору).

Не менш розповсюджені фобії, пов’язані зі станом здоров’я. Ось лише декілька з них:

  • алгофобія (страх болю);
  • гемофобія (страх крові);
  • фармакофобія (страх приймати фармакологічні препарати);
  • трипанофобія (страх ін’єкцій);
  • ятрофобія (страх перед лікарями та будь-яким медичним персоналом взагалі) та її найбільш «популярний» варіант – дентофобія (страх перед стоматологами та стоматологічними процедурами);
  • вакцинофобія (страх перед вакцинами);
  • мізофобія (страх заразитися інфекцією через контакти з людьми або дотик до предметів);
  • величезний спектр фобій, які базуються на страху захворіти на конкретне захворювання: канцерофобія (страх захворіти на онкологічне захворювання), ангінофобія (страх стенокардичного нападу), апоплексіфобія (страх інсульту), венерофобія (страх на венеричне захворювання), маніофобія (страх на психіатричне захворювання), тощо.

Як виникають фобії

Основний момент, який відрізняє фобію від обґрунтованого страху – це її ірраціональність. Зазначимо, що фобії дійсно можуть виникати на ґрунті реального сумного досвіду: наприклад, людина, яка страждає на страх перед лікарями, могла свого часу зіткнутися з грубістю або некомпетентністю медичного персоналу, людина з фармакофобією – з алергічною реакцією на певні ліки,  людина з канцерофобією – втратити когось з близьких, які померли від онкологічного захворювання.

Читайте також:  Турецька вітрянка, або Як не підхопити вірус Коксакі у відпустці

Однак проблема полягає у тому, що отримавши одного разу сумний досвід, ятрофоб починає відмовлятися від будь-якої медичної допомоги взагалі, фармакофоб не бажає приймати препарати, навіть якщо від цього залежить його життя, а канцерофоб абсолютно впевнений, що він дійсно хворий на рак, навіть якщо всі медичні дослідження доводять протилежне (у такому разі діє логіка «лікарі приховують від мене справжній діагноз, бо вже не можуть мені допомогти»).

Читайте також: Нові ліки, діагностика та прогнозування: на що здатен штучний інтелект у медицині

При цьому такі страхи певною мірою притаманні й цілком психічно здоровим людям. Але зазвичай людина розуміє, що це лише ймовірність, яка зовсім не обов’язково втілиться у життя (точніше сказати, з набагато більшими шансами не втілиться, аніж навпаки).

Чому ж у деяких людей ці страхи перетворюються на фобії?

Групи ризику

Найбільш схильні до фобій люди з підвищеною тривожністю, люди, що пережили певну психотравмуючу ситуацію, або ж люди, які страждають на фізичну та психічну перевтому чи депресію. Іншими словами, фобія виникає за принципом «де тонко, там і рветься»: якщо ваша психіка стає вразливою через перенавантаження або ще з якихось причин, вона починає збоїти. І одним з проявів такого збою є виникнення ірраціональних страхів – тобто фобій.

Читайте також: Втома та виснаженість після ГРВІ: як відновитися, розповіла імунолог

Часто-густо фобія не є самостійним розладом: вона може виникати як складова частина неврозів. Наприклад, та ж канцерофобія або мізофобія (страх заразитися) може бути проявом так званого іпохондричного розладу, коли людина постійно турбується через можливість захворіти на якусь хворобу.

Як позбутися фобій

Оскільки фобія за своєю природою – річ ірраціональна, то звичайними розумними аргументами («не всі лікарі некомпетентні», «ці ліки пройшли належне тестування», «обслідування не виявило ракової пухлини») її подолати важко, а іноді й зовсім неможливо.

На сьогодні існують декілька стратегій для подолання фобій, і зазвичай вони вимагають участі кваліфікованого психотерапевта або психіатра.

Ось декілька варіантів терапії:

  • лікування основного розладу (якщо фобія є частиною того чи іншого психіатричного розладу або захворювання);
  • когнітивно-поведінкова психотерапія (пацієнта поетапно адаптують до подразнюючого фактору: наприклад, спочатку показують предмет страху здалеку на короткий час, потім потроху зменшують відстань та збільшують час контакту аж до повного подолання страху);
  • методики саморелаксації та аутотренінгу;
  • призначення антидепресантів та протитривожних препаратів, тощо.

Зрозуміло, що медичні фобії зазвичай є найбільшим викликом для психотерапевта: наприклад, при фармакофобії, із зрозумілих причин, неможливо вдатися до медикаментозної частини лікування, а ятрофоб може ідентифікувати психотерапевта і навіть психолога як «лікаря» з усіма витікаючими наслідками. Отже частину медичних фобій вилікувати дійсно важко, але тим не менш можливо, і успіх у таких випадках залежить від рівня компетенції та професійної майстерності психотерапевта.

Як COVID-19 змінив погляди на медицину та гігієну?

Ще кілька років тому людина, яка чхнула чи кашлянула у переповненому транспорті, не викликала в оточуючих бурхливої реакції, а медична маска була чимось незвичним. Переживши пандемію COVID-19 люди навчились по-іншому ставитись до себе та свого здоров’я. А ось чи засвоїли урок системи охорони здоров’я, поки лишається відкритим питанням.

Надмірна смертність як провал систем охорони здоров’я

Через три роки і два місяці після надання COVID-19 статусу пандемії (це сталось 11 березня 2020 року) генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Гебреісус заявив, що «ми більше не вважаємо коронавірус глобальною загрозою у сфері охорони здоров’я».

На щорічній асамблеї ВООЗ у Женеві було підбито проміжні підсумки пандемії, що стосувалися захворюваності та смертності від COVID-19.

Такими є основні статистичні дані:

  •  у світі зареєстровано понад 700 мільйонів випадків COVID-19
  •  безпосередньо від коронавірусу померло сім мільйонів людей (1% від усіх, хто хворів)
  •  загалом COVID-19 спричинив смерть понад 20 мільйонів людей – це усі летальні випадки, пов’язані з інфікуванням
  •  смертність від коронавірусу знижувалась поступово – від піку в січні 2021 року на рівні 100 тисяч/тиждень, до показників квітня 2023 року – 3500 людей/тиждень.

COVID-19 став викликом для людства, але навіть ВООЗ визнає, що системи охорони здоров’я фактично провалили важкий іспит. На це вказує насамперед цифра у понад 20 мільйонів померлих, з яких лише у семи мільйонів причиною смерті вказано безпосередньо COVID-19.

Інші люди померли внаслідок невчасного надання медичних послуг, провальної програми вакцинації та ще багатьох непрямих причин. Україна також належить до країн з надмірною смертністю від коронавірусу – з 5 557 995 занедужавших померло 112 418 (станом на 17 червня 2023).

Насправді точна цифра усіх людей, які постраждали від COVID-19, невідома, й вирахувати її навряд чи вдасться. Основними проблемами, що спричинили надмірну смертність, є погане фінансування медицини та брак медичного персоналу.

Читайте також: Реабілітація після COVID-19: три кроки до подолання постковідного синдрому

Наприклад, на піку захворюваності надмірну смертність фіксували у європейських країнах і США – державах із високим рівнем доходу, де нібито не повинно бути серйозних проблем у медичній сфері.

Проте медичні заклади в усьому світі переживали не найкращі часи. Наприклад, через переповнення шпиталів і навантаження на медиків люди проводили в приймальнях медзакладів по 12-20 годин. Це стосувалось не тільки пацієнтів із COVID-19, а й з інфарктом. Хворі помирали прямо у приймальних відділеннях. Переносились заплановані операції, сеанси хіміотерапії, планові обстеження, що мали вчасно виявити онкозахворювання, люди вчасно не отримували призначених ліків… Навіть зараз багато країн не відновили повністю свої системи із забезпечення профілактики, діагностики, реабілітації та паліативної допомоги.

Отже, медичні системи не тільки не стали досконалішими, а й не можуть вийти на допандемічний рівень. Яскравим прикладом (у негативному сенсі) є служба охорони здоров’я Великої Британії.

Сьогодні 7,2 мільйона людей (кожен восьмий житель островів) очікують прийому в лікаря. При цьому зазвичай від запису до входу в кабінет лікаря проходить 12-18 місяців. Громадськість постійно обурюють випадки, коли пацієнти очікують своєї черги роками. Наприклад, нещодавно підлітку призначили прийом в уролога на 2025 рік (час очікування – 2,5 роки).

При цьому, анонсуючи завершення пандемії, Тедрос Гебреісус заявив, що COVID-19 ще здатний призвести до нових спалахів хвороби та смертей. Також є загроза появи нового патогену з ще більш смертоносним потенціалом. Але поки медичні системи охорони здоров’я не тільки не готові до цих викликів, а навіть повністю не інтегрували усі заходи протидії COVID-19 (діагностику, вакцинацію, іншу профілактику).

Читайте також: Астенія після хвороби: що це таке та як із цим боротися?

Пандемія коронавірусу яскраво продемонструвала, що профілактика та турбота про своє здоров’я – це обов’язок кожної людини, що й убезпечить її від зараження. А системи охорони здоров’я катастрофічно потребують удосконалення, персоналу та фінансування.

Що стало зрозумілим під час пандемії?

Коронавірус зумів змінити погляд на особисту гігієну в багатьох людей. Хоча раніше нібито усі знали, що на поверхня поручнів живуть мікроби, після туалету слід мити руки, а хворим необхідно лишатись удома, цих рекомендацій мало хто дотримувався.

COVID-19 змусив переосмислити багато речей. Наприклад, тепер ми свідоміше сприймаємо такі тези:

  1. Захворів – сиди вдома. Брати лікарняний – це нормально, а виходити хворим на роботу – безвідповідально відносно до колег. Ця проста теза стала повністю зрозумілою лише за останні три роки. Адже коронавірус може пройти безсимптомно у одних людей, а в інших – спричинити тяжкі ускладнення, що триватимуть місяцями. COVID-19 навчив брати на себе відповідальність за здоров’я людей, які нас оточують.
  2. Хворієш – одягай маску. Людина, яка воліє відвідувати публічні заходи у масці, перебувати у ній у транспорті або магазині, більше не викликає несприйняття. Тому якщо симптоми COVID-19 ще не зовсім зникли, носити маску в людних місцях і використовувати захист у вигляді рукавичок – цілком нормально. Якщо через низький імунітет вірогідність захворіти у сезон ГРВІ досить висока, маску варто носити у всіх закритих приміщеннях, де перебуває багато людей.
  3. Руки – тільки з милом. Якщо до пандемії багато хто дозволяв собі просто споліскувати руки, то пандемія COVID-19 «навчила», що руки не вважаться чистим, якщо їх не мили з милом протягом хоча б пів хвилини.
  4. Спирт – від 70%. Саме така кількість спирту в дезінфікуючих засобах здатна вбити віруси. Усі м’якші способи дезінфекції є ненадійними.

Вплив пандемії на дітей

Від початку пандемії учені почали говорити про довготривалий вплив інфікування на психічне здоров’я. Прогнозувалось, що для дорослих і дітей, які опинились у ізоляції, зростатиме ризик розвитку депресії, тривоги та інших психічних розладів. Але прогнози щодо глобального погіршення психічного стану не справдились. Деякі діти, навпаки, почувають себе комфортніше, навчаючись у домашніх умовах і не зазнаючи тиску класу та вчителя.

На основі зібраних даних ВОЗ робить деякі висновки про те, як змінились звички людей і які наслідки має пандемія для дітей шкільного віку:

  1. Люди почали більше готувати вдома. Ця трохи вимушена необхідність гарно вплинула на здоров’я дітей. Приготування їжі вдома вирішує одразу кілька проблем: це корисніше для здоров’я, більш економно та об’єднує родину.
  2. Діти їдять більше солодощів. Європейська ініціатива ВООЗ з епіднагляду за дитячим ожирінням повідомила, що діти почали вживати більше солодощів під час пандемії. А отже, ризик розвитку карієсу і ожиріння, на жаль, лише збільшився.
  3. Діти менше грають в активні ігри. За останні три роки фізична активність дітей зменшилась на 30%. Водночас 35% дітей стали витрачати більше часу на перегляд телевізора, відеоігри або соціальні мережі, що збільшує ризик набору зайвої ваги і не тільки.

Загалом пандемія показала, що навіть таку загрозливу ситуацію можливо обернути собі на користь. Наприклад, можна більше уваги приділяти власному здоров’ю і харчуванню, вчасно звертатися до лікарів за діагностикою, приймати вітаміни та дієтичні добавки для профілактики ГРВІ, а також почати займатися спортом навіть не виходячи з дому.

Читайте також: Постковід може бути складнішим за Covid-19

Але у деяких людей пандемія спричинила депресивні розлади та загострення хронічних хвороб. Це також найчастіше є наслідком кількох чинників – і поганої організації надання медичних послуг, і відсутності соціальної підтримки (зокрема, держави та роботодавців), і власного відношення людини до свого здоров’я.

 

Турецька вітрянка, або Як не підхопити вірус Коксакі у відпустці

Інфекційні хвороби чатують на нас цілий рік. Якщо взимку це ГРВІ і грип, то влітку – до гострих кишкових інфекцій ще приєднався вірус Коксакі, пише MуHeal.

Віруси є причиною багатьох неприємних хвороб. Вони пристосовані до виживання у будь-яких умовах, тому «підчепити» їх можна де завгодно, адже у теплу пору року люди намагаються менше перебувати у чотирьох стінах.
До розповсюджених літніх недуг (харчового отруєння, застуди, ротавірусної інфекції) додається вірус Коксакі, відомий ще як ентеровірусна екзема або турецька вітрянка. До речі, власна назва пішла не від імені винахідника, а від географічного місця розташування. Коксакі – це невеличке містечко у США, де у 1948 р. були виділені перші представники цього сімейства. Пік «популярності» хвороби припадає на літньо-осінній сезон і часто від Коксакі потерпають діти – відпочивальники морського узбережжя.

Де можна заразитися вірусом Коксакі?

Всюди, якщо не дотримуватися елементарних правил гігієни. Основними пацієнтами стають діти, оскільки саме вони ігнорують гігієну, звикли до близького контакту та мають ще недостатньо сильний імунітет.

Вірус Коксакі, як і будь-який інший, дуже легко передається повітряно-крапельним та фекально-оральним шляхом; тобто від людини до людини, через брудні руки, заражені поверхні, водойми та продукти. Швидко розмножується у кишківнику і шлунку (звідси й відповідні симптоми). Це досить сильний вірус, що здатен прожити декілька діб у водоймі (басейні), поверхні ґрунту, на продуктах і поверхнях.

Читати ще: Симптоми «Омікрону» схожі на застуду та грип

Основні симптоми Коксакі

Часто перші симптоми дуже схожі на сезонні захворювання. Іноді симптоми легкої форми можуть нагадувати алергію або вітрянку. Проте класичні ознаки вірусу Коксакі такі:

  • біль у горлі;
  • висока температура;
  • розлади шлунку і/або нудота, діарея;
  • головний біль або м’язовий;
  • червоні висипання та поява водянистих пухирців у ротовій порожнині, на долонях, ступнях та статевих органах (це безпомилковий симптом, який ще називають «рука-нога-язик»).

Недуга вважається відносно безпечною. Ускладнення можуть бути у випадку приєднання вторинної інфекції (нагноєння пухирців, наприклад). І вкрай рідко вірус Коксакі викликає важкі ускладнення (запалення центральної нервової системи, вірусний менінгіт, міокардит тощо).

Читати ще: Пташиний грип мутував у собачий: нова загроза людству?

Як не заразитися вірусом Коксакі?

Оскільки вакцини від вірусу Коксакі не існує, основний захист полягає у профілактиці зі стандартними правилами гігієни. А це:

  • Регулярно мити руки – ефективна порада номер один.
  • Слідкувати, щоб дитина не брала до рота руки та різні предмети.
  • Їсти вимиті фрукти, ягоди та овочі. Пити чисту воду з пляшечок.
  • Акуратно згортати використані дитячі підгузники, викидати у смітник та мити руки.
  • Уникати контакту з хворими та великого скупчення людей.
  • Плавати у морі, а не в басейні або невідомій водоймі.

Що робити, якщо дитина підхопила вірус Коксакі?

 Загалом хвороба триває один-два тижні. Строгих правил лікування вірусу Коксакі не існує. Все залежить від симптоматики і самопочуття дитини. Важливо пам’ятати, що це захворювання має вірусну природу походження, тому антибіотики вживати не потрібно, вони просто недоречні. Дії батьків, якщо дитина захворіла, такі:

  1. Зниження високої температури тіла за допомогою жарознижувальних засобів. Якщо у приміщенні спекотно, можна дитину роздягнути, обтирати рушником, змоченим водою (ніякого оцту), або прийняти душ з кімнатною температурою води.
  2. Запобігання зневодненню рясним питтям. В ідеалі – води. Але підійде будь-який улюблений напій дитини.
  3. Зменшення інтоксикації, вірусного навантаження та розмноження вірусу. Для цього лікар може порадити сироп Флавовір у дозуванні відповідно до інструкції. Розроблений на натуральній сировині, він підходить як немовлятам від народження, так і підліткам. Пригнічує розмноження вірусів і підтримує роботу імунної системи, чим допомагає організму швидше впоратися з хворобою.
  4. Зняття набряків і свербежу пухирців антигістамінними препаратами відповідно до тяжкості симптомів, місця розташування і віку дитини. Шкіра на цих ділянках має бути сухою і чистою, можна приймати душ, але не терти пухирці. Зменшити біль у горлі допоможуть смузі, холодний йогурт, м’ятні льодяники.
  5. Обмеження контактів хворого на певний час з іншими дітьми та дорослими.
Холера: як захиститись від хвороби

Катастрофа, спричинена підривом росіянами Каховської ГЕС, загрожує спалахом інфекційних захворювань на постраждалих територіях. МОЗ розвернуло інфекційні хаби у Херсонській, Миколаївській та Дніпропетровській областях: кожного пацієнта з важким перебігом гострої кишкової інфекції або розладом шлунково-кишкового тракту будуть додатково обстежувати на виявлення збудника холери, повідомили у міністерстві.

Однак небезпека загрожує не лише тим територіям, які безпосередньо постраждали від затоплення. Холера у разі спалаху розповсюджується дуже швидко, тож мешканцям решти країни також треба бути обережними.

Читайте також: Пташиний грип мутував у собачий: нова загроза людству?

Лікарка-інфекціоністка, докторка медичних наук, професорка Ольга Голубовська розповіла українцям, як розпізнати симптоми холери та як захистити себе від зараження.

Симптоми холери: без температури і болю у животі

Холера підступна тим, що її симптоми не схожі за звичні інфекційні захворювання.

«Переважна більшість кишкових інфекцій та будь-яких інших інфекцій супроводжується підвищенням температури тіла. Кишкові інфекції також супроводжуються болями у животі. Так ось: холера не супроводжується підвищенням температури від слова «абсолютно». Це дуже важке захворювання перебігає з нормальною температурою тіла, а якщо швидко розвивається зневоднення, то навіть із субнормальною (пониженою) температурою. І жодних болів у животі нема, бо дія холерного токсину заснована не на ураженні стінки кишківника, а на ферментних взаємодіях, які підвищують секрецію води з нашого судинного русла до кишківника», - пояснила Голубовська в інтерв’ю Олесі Бацман.

Отже, якщо у пацієнта нема ані температури, ані болю у животі, але є інтенсивна блювота (без попереднього почуття нудоти) та рясна діарея , треба бити тривогу, зазначає інфекціоністка.

До блювання та діареї можуть додатися й інші симптоми холери:

  • судоми м’язів рук та ніг;
  • сухість шкіри, на кистях рук шкіра помітно зморщена (так звані «руки пралі»);
  • сухість у роті (аж до виникнення тріщинок на слизовій оболонці рота);
  • синюшність губ, носа, вушних раковин;
  • запалість очей та щок;
  • прискорене серцебиття;
  • значне зниження артеріального тиску;
  • зниження виділення сечі (у важких випадках – аж до повного зникнення).

Як передається холера

Як і переважна більшість кишкових інфекцій, холера розповсюджується фекально-оральним шляхом. При цьому зараження холерним вібріоном далеко не завжди означає, що людина захворіє.

«У більшості людей, інфікованих бактерією V. Cholerae, не розвивається жодних симптомів, хоча протягом 1-10 днів після інфікування в їхній фекаліях присутні бактерії, які, потрапляючи назад до оточуючого середовища, потенційно можуть інфікувати інших людей», - зазначають у Всесвітній організації охорони здоров’я.

Читайте також: Від COVID до віспи: найсмертоносніші віруси в історії людства

Навіть якщо хвороба проявляється, то у великій кількості випадків вона перебігає у легкій або стертій формі – блювання та діарея можуть проявлятися одноразово (причому блювання може не бути й взагалі), помітного зневоднення не спостерігається, тому людина може навіть не підозрювати, що вона хвора. Але, тим не менш, вона є носієм збудника холери і здатна заразити своїх оточуючих, яким може не так пощастити – адже навіть при вчасному лікуванні холера у деяких випадках призводить до летального результату.

Як захиститися від холери

Навіть якщо ви мешкаєте далеко від затоплених територій, варто бути обережними – насамперед у всьому, що стосується води. Не пийте сиру воду, уникайте контакту з брудною водою, обмежте або зовсім відмовтеся від купання у водоймах. Мити руки, овочі та фрукти потрібно лише у тій воді, у якості якої ви впевнені. При цьому руки варто мити якомога частіше – як і переважна більшість кишкових захворювань, холера є «хворобою брудних рук».

Крім того, будьте вкрай обережні з харчовими продуктами. М’ясо та рибу обробляйте термічно, а від солоної або в’яленої риби краще поки що відмовитися взагалі – вона може бути джерелом багатьох інфекційних захворювань.

Читайте також: Ефективний захист від радіаційної загрози: поради та рекомендації

І, звичайно, при будь-яких ознаках кишкового захворювання обмежте контакти з оточуючими та терміново зверніться за медичною допомогою. Цим ви не лише допоможете собі, а й, можливо, допоможете лікарям запобігти потенційній епідемії.

«Відповідальність людей – це вчасно звернутися до лікаря, тому що локалізувати вогнище можливо коли у нас лише поодинокі випадки хвороби», - попереджає українців Ольга Голубовська.