Як COVID-19 змінив погляди на медицину та гігієну?

Ще кілька років тому людина, яка чхнула чи кашлянула у переповненому транспорті, не викликала в оточуючих бурхливої реакції, а медична маска була чимось незвичним. Переживши пандемію COVID-19 люди навчились по-іншому ставитись до себе та свого здоров’я. А ось чи засвоїли урок системи охорони здоров’я, поки лишається відкритим питанням.

Надмірна смертність як провал систем охорони здоров’я

Через три роки і два місяці після надання COVID-19 статусу пандемії (це сталось 11 березня 2020 року) генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Гебреісус заявив, що «ми більше не вважаємо коронавірус глобальною загрозою у сфері охорони здоров’я».

На щорічній асамблеї ВООЗ у Женеві було підбито проміжні підсумки пандемії, що стосувалися захворюваності та смертності від COVID-19.

Такими є основні статистичні дані:

•  у світі зареєстровано понад 700 мільйонів випадків COVID-19
•  безпосередньо від коронавірусу померло сім мільйонів людей (1% від усіх, хто хворів)
•  загалом COVID-19 спричинив смерть понад 20 мільйонів людей – це усі летальні випадки, пов’язані з інфікуванням
•  смертність від коронавірусу знижувалась поступово – від піку в січні 2021 року на рівні 100 тисяч/тиждень, до показників квітня 2023 року – 3500 людей/тиждень.

COVID-19 став викликом для людства, але навіть ВООЗ визнає, що системи охорони здоров’я фактично провалили важкий іспит. На це вказує насамперед цифра у понад 20 мільйонів померлих, з яких лише у семи мільйонів причиною смерті вказано безпосередньо COVID-19.

Інші люди померли внаслідок невчасного надання медичних послуг, провальної програми вакцинації та ще багатьох непрямих причин. Україна також належить до країн з надмірною смертністю від коронавірусу – з 5 557 995 занедужавших померло 112 418 (станом на 17 червня 2023).

Насправді точна цифра усіх людей, які постраждали від COVID-19, невідома, й вирахувати її навряд чи вдасться. Основними проблемами, що спричинили надмірну смертність, є погане фінансування медицини та брак медичного персоналу.

Наприклад, на піку захворюваності надмірну смертність фіксували у європейських країнах і США – державах із високим рівнем доходу, де нібито не повинно бути серйозних проблем у медичній сфері.

Проте медичні заклади в усьому світі переживали не найкращі часи. Наприклад, через переповнення шпиталів і навантаження на медиків люди проводили в приймальнях медзакладів по 12-20 годин. Це стосувалось не тільки пацієнтів із COVID-19, а й з інфарктом. Хворі помирали прямо у приймальних відділеннях. Переносились заплановані операції, сеанси хіміотерапії, планові обстеження, що мали вчасно виявити онкозахворювання, люди вчасно не отримували призначених ліків… Навіть зараз багато країн не відновили повністю свої системи із забезпечення профілактики, діагностики, реабілітації та паліативної допомоги.

Отже, медичні системи не тільки не стали досконалішими, а й не можуть вийти на допандемічний рівень. Яскравим прикладом (у негативному сенсі) є служба охорони здоров’я Великої Британії.

Сьогодні 7,2 мільйона людей (кожен восьмий житель островів) очікують прийому в лікаря. При цьому зазвичай від запису до входу в кабінет лікаря проходить 12-18 місяців. Громадськість постійно обурюють випадки, коли пацієнти очікують своєї черги роками. Наприклад, нещодавно підлітку призначили прийом в уролога на 2025 рік (час очікування – 2,5 роки).

При цьому, анонсуючи завершення пандемії, Тедрос Гебреісус заявив, що COVID-19 ще здатний призвести до нових спалахів хвороби та смертей. Також є загроза появи нового патогену з ще більш смертоносним потенціалом. Але поки медичні системи охорони здоров’я не тільки не готові до цих викликів, а навіть повністю не інтегрували усі заходи протидії COVID-19 (діагностику, вакцинацію, іншу профілактику).

Пандемія коронавірусу яскраво продемонструвала, що профілактика та турбота про своє здоров’я – це обов’язок кожної людини, що й убезпечить її від зараження. А системи охорони здоров’я катастрофічно потребують удосконалення, персоналу та фінансування.

Що стало зрозумілим під час пандемії?

Коронавірус зумів змінити погляд на особисту гігієну в багатьох людей. Хоча раніше нібито усі знали, що на поверхня поручнів живуть мікроби, після туалету слід мити руки, а хворим необхідно лишатись удома, цих рекомендацій мало хто дотримувався.

COVID-19 змусив переосмислити багато речей. Наприклад, тепер ми свідоміше сприймаємо такі тези:

1. Захворів – сиди вдома. Брати лікарняний – це нормально, а виходити хворим на роботу – безвідповідально відносно до колег. Ця проста теза стала повністю зрозумілою лише за останні три роки. Адже коронавірус може пройти безсимптомно у одних людей, а в інших – спричинити тяжкі ускладнення, що триватимуть місяцями. COVID-19 навчив брати на себе відповідальність за здоров’я людей, які нас оточують.
2. Хворієш – одягай маску. Людина, яка воліє відвідувати публічні заходи у масці, перебувати у ній у транспорті або магазині, більше не викликає несприйняття. Тому якщо симптоми COVID-19 ще не зовсім зникли, носити маску в людних місцях і використовувати захист у вигляді рукавичок – цілком нормально. Якщо через низький імунітет вірогідність захворіти у сезон ГРВІ досить висока, маску варто носити у всіх закритих приміщеннях, де перебуває багато людей.
3. Руки – тільки з милом. Якщо до пандемії багато хто дозволяв собі просто споліскувати руки, то пандемія COVID-19 «навчила», що руки не вважаться чистим, якщо їх не мили з милом протягом хоча б пів хвилини.
4. Спирт – від 70%. Саме така кількість спирту в дезінфікуючих засобах здатна вбити віруси. Усі м’якші способи дезінфекції є ненадійними.

Вплив пандемії на дітей

Від початку пандемії учені почали говорити про довготривалий вплив інфікування на психічне здоров’я. Прогнозувалось, що для дорослих і дітей, які опинились у ізоляції, зростатиме ризик розвитку депресії, тривоги та інших психічних розладів. Але прогнози щодо глобального погіршення психічного стану не справдились. Деякі діти, навпаки, почувають себе комфортніше, навчаючись у домашніх умовах і не зазнаючи тиску класу та вчителя.

На основі зібраних даних ВОЗ робить деякі висновки про те, як змінились звички людей і які наслідки має пандемія для дітей шкільного віку:

1. Люди почали більше готувати вдома. Ця трохи вимушена необхідність гарно вплинула на здоров’я дітей. Приготування їжі вдома вирішує одразу кілька проблем: це корисніше для здоров’я, більш економно та об’єднує родину.
2. Діти їдять більше солодощів. Європейська ініціатива ВООЗ з епіднагляду за дитячим ожирінням повідомила, що діти почали вживати більше солодощів під час пандемії. А отже, ризик розвитку карієсу і ожиріння, на жаль, лише збільшився.
3. Діти менше грають в активні ігри. За останні три роки фізична активність дітей зменшилась на 30%. Водночас 35% дітей стали витрачати більше часу на перегляд телевізора, відеоігри або соціальні мережі, що збільшує ризик набору зайвої ваги і не тільки.

Загалом пандемія показала, що навіть таку загрозливу ситуацію можливо обернути собі на користь. Наприклад, можна більше уваги приділяти власному здоров’ю і харчуванню, вчасно звертатися до лікарів за діагностикою, приймати вітаміни та дієтичні добавки для профілактики ГРВІ, а також почати займатися спортом навіть не виходячи з дому.

Але у деяких людей пандемія спричинила депресивні розлади та загострення хронічних хвороб. Це також найчастіше є наслідком кількох чинників – і поганої організації надання медичних послуг, і відсутності соціальної підтримки (зокрема, держави та роботодавців), і власного відношення людини до свого здоров’я.