Десять міфів про сон, які насправді вас здивують

Здоровий якісний щоденний сон – не розкіш, а необхідність. Втім, налагодити свій нічний відпочинок цілком можливо, вважають фахівці. Гігієна сну має закладатися з дитинства і підтримуватися впродовж всього життя, пише MyHeal.

7-8 годин сну, засинати до 24 години, міцний сон впродовж усієї ночі, швидке пробудження зранку, відсутність сонливості та апатії увесь день – ось те, до чого варто прагнути. При цьому є розповсюджені міфи про сон, які шкодять здоров'ю, негативно впливають на емоційний стан і навіть скорочують життя. Ми зібрали 10 найпоширеніших хибних тверджень, знаючи які, можна покращити якість свого життя.

  1. Можна мало спати, але бути активним і здоровим

Певний час нестача сну може не відображатися на здоров'ї, особливо молодої людини. Але прийде час, коли за систематично нетривалий сон доведеться платити. Зниження уваги, порушення пам'яті, розлад статевої функції, серцево-судинні захворювання, метаболічний синдром – усе це може бути наслідками недосипання. Дійсно, є люди, яким достатньо спати лише кілька годин на добу, але така їх здатність викликана генетичною особливістю, і таких у світі – одиниці.

Читайте також: Ліки, що руйнують печінку: як мінімізувати цю шкоду

  1. Алкоголь допомагає засинати

Алкоголь пригнічує нервову систему, тому людина може не проходити фази швидкого сну. Він призводить до придушення природних ритмів в діяльності мозку, якими супроводжуються сновидіння і які є умовою повноцінного сну. Крім того, алкоголь спричиняє порушення дихання і хропіння. Тривале зловживання алкоголем може навпаки викликати безсоння.

  1. Хропіння – це неприємно, але не страшно

Насправді, хропіння є однією з ознак порушень сну. Хропуни часто страждають на апное – зупинку дихання під час сну. Це досить небезпечний стан, який може призвести до гіпоксії (кисневого голодування мозку). Саме тому інсульти та інфаркти часто трапляються вночі. Через хропіння однієї людини поганий сон можуть мати й інші члени родини.

Читати ще: Постковідний синдром: що робити, щоб організм швидше відновився

 4. Недоспані години вночі неможливо «доспати» вдень

Сомнологи стверджують: якщо людина спала вночі всього близько 5-6 годин, то цілком можливо надолужити сон впродовж дня. 45–60 хвилин буде достатньо, щоб відновитися. Але, якщо ніч була майже безсонною, то компенсувати нестачу сну вдень все одно не вдасться. Так само, як і неможливо  виспатися на вихідних за увесь тиждень неякісного сну. Щоденний сон має тривати не менше 7-8 годин, наголошують експерти.

5. Їсти не можна за 4 години до сну

Наїдатися перед сном не варто, адже важка їжа не дозволить швидко заснути. Але й лягати спати натщесерце не рекомендується. Якщо перед сном усі думки про їжу, можна почастувати себе йогуртом, склянкою теплого молока чи бананом. Ці продукти містять триптофан, який бере участь у виробленні серотоніну (гормону радості) та мелатоніну (гормону сну).

 6. Жайворонки і сови формуються генетично

Сомнологи стверджують, що люди не народжуються жайворонками чи совами. Поділ на такі категорії – наслідок недотримання гігієни сну. Спеціалісти наголошують, що будь-яка людина може привчити себе лягати спати о 22 годині (найкращий час для засинання) і спати 8 годин. Якщо зміна режиму не допомагає, можна говорити вже про порушення сну.

7. Щоб швидко засинати, треба «рахувати слоненят»

Якщо ви не можете заснути протягом 20 хвилин, підіймайтеся з ліжка і займіть себе чимось, радять у МОЗ України. Рахувати слоненят, овець, зірки можна  до нескінченності. Якщо не можете довго заснути, спробуйте краще зайнятися якоюсь монотонною справою – перебрати шкарпетки, скласти речі. Коли відчуєте втому і сонливість, знову лягайте в ліжко.

Читати ще: Холера: як захиститись від хвороби

8. Повний місяць заважає спати

Люди часто звинувачують повний місяць у нападах безсоння, але реального наукового обґрунтування цього факту не існує.

Вчені зі Швеції виявили, що місяць може впливати на людський сон, але несуттєво. Вони проаналізували сон 852 осіб і встановили, що учасники спали трохи менше ночами, коли місяць ставав яскравішим, у порівнянні зі спадаючим. У період зростаючого місяця чоловіки спали всього на 21 хвилину менше, а жінки недосипали в середньому 12 хвилин.

9. Снодійні можуть подарувати повноцінний сон

Жодні снодійні не можуть забезпечити повноцінний природний сон. Вони не налагоджують чергування фаз сну, які дарують нам відновлення та відпочинок. Снодійні застосовують лише тоді, коли інші методи відновлення сну не спрацьовують. Насправді, в обіймах Морфея можна швидко опинитися і завдяки натуральним травам. Розслабитися допоможуть м'ята, меліса, валеріана.

10. Дуже швидке засинання – ознака здорової нервової системи

Якщо людина дуже швидко «відключається», особливо вдень, це може свідчити про виснаження нервової системи. Сонливість може бути також ознакою низьких показників тиску та гемоглобіну, вірусної інфекції, запалення. Нормою вважається, якщо людина засинає через 15–20 хвилин після вкладання у ліжко.

 Намагайтеся засинати без гаджетів та телевізора, дихайте більше свіжим повітрям, не забувайте про фізичні вправи, навчіться розслаблятися та релаксувати, і тоді ваш організм віддячить вам якісним нічним відпочинком й відчуттям, що ви зранку повні сил.

Медичні фобії: звідки беруться та як подолати

Почуття страху знайоме нам всім: це невід’ємна частина життя будь-якої розумної істоти. Обґрунтований страх рятував життя людині у перебігу еволюції, не даючи безглуздо наразитися на небезпеку, і цю функцію він зберігає для нас і в сучасному житті.

Однак іноді страх виходить з-під контролю і перестає бути розумним. Мільйони людей на світі страждають на ірраціональні фобії, які не допомагають, а заважають їм жити повноцінним життям. Перелік цих фобій сягає кількох сотень – від порівняно невинних винофобії (страху вживати вино) та ієрофобії (страху перед предметами релігійного культу) до широко розповсюджених агорафобії (страху відкритого простору) та клаустрофобії (страху замкненого простору).

Не менш розповсюджені фобії, пов’язані зі станом здоров’я. Ось лише декілька з них:

  • алгофобія (страх болю);
  • гемофобія (страх крові);
  • фармакофобія (страх приймати фармакологічні препарати);
  • трипанофобія (страх ін’єкцій);
  • ятрофобія (страх перед лікарями та будь-яким медичним персоналом взагалі) та її найбільш «популярний» варіант – дентофобія (страх перед стоматологами та стоматологічними процедурами);
  • вакцинофобія (страх перед вакцинами);
  • мізофобія (страх заразитися інфекцією через контакти з людьми або дотик до предметів);
  • величезний спектр фобій, які базуються на страху захворіти на конкретне захворювання: канцерофобія (страх захворіти на онкологічне захворювання), ангінофобія (страх стенокардичного нападу), апоплексіфобія (страх інсульту), венерофобія (страх на венеричне захворювання), маніофобія (страх на психіатричне захворювання), тощо.

Як виникають фобії

Основний момент, який відрізняє фобію від обґрунтованого страху – це її ірраціональність. Зазначимо, що фобії дійсно можуть виникати на ґрунті реального сумного досвіду: наприклад, людина, яка страждає на страх перед лікарями, могла свого часу зіткнутися з грубістю або некомпетентністю медичного персоналу, людина з фармакофобією – з алергічною реакцією на певні ліки,  людина з канцерофобією – втратити когось з близьких, які померли від онкологічного захворювання.

Читайте також:  Турецька вітрянка, або Як не підхопити вірус Коксакі у відпустці

Однак проблема полягає у тому, що отримавши одного разу сумний досвід, ятрофоб починає відмовлятися від будь-якої медичної допомоги взагалі, фармакофоб не бажає приймати препарати, навіть якщо від цього залежить його життя, а канцерофоб абсолютно впевнений, що він дійсно хворий на рак, навіть якщо всі медичні дослідження доводять протилежне (у такому разі діє логіка «лікарі приховують від мене справжній діагноз, бо вже не можуть мені допомогти»).

Читайте також: Нові ліки, діагностика та прогнозування: на що здатен штучний інтелект у медицині

При цьому такі страхи певною мірою притаманні й цілком психічно здоровим людям. Але зазвичай людина розуміє, що це лише ймовірність, яка зовсім не обов’язково втілиться у життя (точніше сказати, з набагато більшими шансами не втілиться, аніж навпаки).

Чому ж у деяких людей ці страхи перетворюються на фобії?

Групи ризику

Найбільш схильні до фобій люди з підвищеною тривожністю, люди, що пережили певну психотравмуючу ситуацію, або ж люди, які страждають на фізичну та психічну перевтому чи депресію. Іншими словами, фобія виникає за принципом «де тонко, там і рветься»: якщо ваша психіка стає вразливою через перенавантаження або ще з якихось причин, вона починає збоїти. І одним з проявів такого збою є виникнення ірраціональних страхів – тобто фобій.

Читайте також: Втома та виснаженість після ГРВІ: як відновитися, розповіла імунолог

Часто-густо фобія не є самостійним розладом: вона може виникати як складова частина неврозів. Наприклад, та ж канцерофобія або мізофобія (страх заразитися) може бути проявом так званого іпохондричного розладу, коли людина постійно турбується через можливість захворіти на якусь хворобу.

Як позбутися фобій

Оскільки фобія за своєю природою – річ ірраціональна, то звичайними розумними аргументами («не всі лікарі некомпетентні», «ці ліки пройшли належне тестування», «обслідування не виявило ракової пухлини») її подолати важко, а іноді й зовсім неможливо.

На сьогодні існують декілька стратегій для подолання фобій, і зазвичай вони вимагають участі кваліфікованого психотерапевта або психіатра.

Ось декілька варіантів терапії:

  • лікування основного розладу (якщо фобія є частиною того чи іншого психіатричного розладу або захворювання);
  • когнітивно-поведінкова психотерапія (пацієнта поетапно адаптують до подразнюючого фактору: наприклад, спочатку показують предмет страху здалеку на короткий час, потім потроху зменшують відстань та збільшують час контакту аж до повного подолання страху);
  • методики саморелаксації та аутотренінгу;
  • призначення антидепресантів та протитривожних препаратів, тощо.

Зрозуміло, що медичні фобії зазвичай є найбільшим викликом для психотерапевта: наприклад, при фармакофобії, із зрозумілих причин, неможливо вдатися до медикаментозної частини лікування, а ятрофоб може ідентифікувати психотерапевта і навіть психолога як «лікаря» з усіма витікаючими наслідками. Отже частину медичних фобій вилікувати дійсно важко, але тим не менш можливо, і успіх у таких випадках залежить від рівня компетенції та професійної майстерності психотерапевта.

Як COVID-19 змінив погляди на медицину та гігієну?

Ще кілька років тому людина, яка чхнула чи кашлянула у переповненому транспорті, не викликала в оточуючих бурхливої реакції, а медична маска була чимось незвичним. Переживши пандемію COVID-19 люди навчились по-іншому ставитись до себе та свого здоров’я. А ось чи засвоїли урок системи охорони здоров’я, поки лишається відкритим питанням.

Надмірна смертність як провал систем охорони здоров’я

Через три роки і два місяці після надання COVID-19 статусу пандемії (це сталось 11 березня 2020 року) генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Гебреісус заявив, що «ми більше не вважаємо коронавірус глобальною загрозою у сфері охорони здоров’я».

На щорічній асамблеї ВООЗ у Женеві було підбито проміжні підсумки пандемії, що стосувалися захворюваності та смертності від COVID-19.

Такими є основні статистичні дані:

  •  у світі зареєстровано понад 700 мільйонів випадків COVID-19
  •  безпосередньо від коронавірусу померло сім мільйонів людей (1% від усіх, хто хворів)
  •  загалом COVID-19 спричинив смерть понад 20 мільйонів людей – це усі летальні випадки, пов’язані з інфікуванням
  •  смертність від коронавірусу знижувалась поступово – від піку в січні 2021 року на рівні 100 тисяч/тиждень, до показників квітня 2023 року – 3500 людей/тиждень.

COVID-19 став викликом для людства, але навіть ВООЗ визнає, що системи охорони здоров’я фактично провалили важкий іспит. На це вказує насамперед цифра у понад 20 мільйонів померлих, з яких лише у семи мільйонів причиною смерті вказано безпосередньо COVID-19.

Інші люди померли внаслідок невчасного надання медичних послуг, провальної програми вакцинації та ще багатьох непрямих причин. Україна також належить до країн з надмірною смертністю від коронавірусу – з 5 557 995 занедужавших померло 112 418 (станом на 17 червня 2023).

Насправді точна цифра усіх людей, які постраждали від COVID-19, невідома, й вирахувати її навряд чи вдасться. Основними проблемами, що спричинили надмірну смертність, є погане фінансування медицини та брак медичного персоналу.

Читайте також: Реабілітація після COVID-19: три кроки до подолання постковідного синдрому

Наприклад, на піку захворюваності надмірну смертність фіксували у європейських країнах і США – державах із високим рівнем доходу, де нібито не повинно бути серйозних проблем у медичній сфері.

Проте медичні заклади в усьому світі переживали не найкращі часи. Наприклад, через переповнення шпиталів і навантаження на медиків люди проводили в приймальнях медзакладів по 12-20 годин. Це стосувалось не тільки пацієнтів із COVID-19, а й з інфарктом. Хворі помирали прямо у приймальних відділеннях. Переносились заплановані операції, сеанси хіміотерапії, планові обстеження, що мали вчасно виявити онкозахворювання, люди вчасно не отримували призначених ліків… Навіть зараз багато країн не відновили повністю свої системи із забезпечення профілактики, діагностики, реабілітації та паліативної допомоги.

Отже, медичні системи не тільки не стали досконалішими, а й не можуть вийти на допандемічний рівень. Яскравим прикладом (у негативному сенсі) є служба охорони здоров’я Великої Британії.

Сьогодні 7,2 мільйона людей (кожен восьмий житель островів) очікують прийому в лікаря. При цьому зазвичай від запису до входу в кабінет лікаря проходить 12-18 місяців. Громадськість постійно обурюють випадки, коли пацієнти очікують своєї черги роками. Наприклад, нещодавно підлітку призначили прийом в уролога на 2025 рік (час очікування – 2,5 роки).

При цьому, анонсуючи завершення пандемії, Тедрос Гебреісус заявив, що COVID-19 ще здатний призвести до нових спалахів хвороби та смертей. Також є загроза появи нового патогену з ще більш смертоносним потенціалом. Але поки медичні системи охорони здоров’я не тільки не готові до цих викликів, а навіть повністю не інтегрували усі заходи протидії COVID-19 (діагностику, вакцинацію, іншу профілактику).

Читайте також: Астенія після хвороби: що це таке та як із цим боротися?

Пандемія коронавірусу яскраво продемонструвала, що профілактика та турбота про своє здоров’я – це обов’язок кожної людини, що й убезпечить її від зараження. А системи охорони здоров’я катастрофічно потребують удосконалення, персоналу та фінансування.

Що стало зрозумілим під час пандемії?

Коронавірус зумів змінити погляд на особисту гігієну в багатьох людей. Хоча раніше нібито усі знали, що на поверхня поручнів живуть мікроби, після туалету слід мити руки, а хворим необхідно лишатись удома, цих рекомендацій мало хто дотримувався.

COVID-19 змусив переосмислити багато речей. Наприклад, тепер ми свідоміше сприймаємо такі тези:

  1. Захворів – сиди вдома. Брати лікарняний – це нормально, а виходити хворим на роботу – безвідповідально відносно до колег. Ця проста теза стала повністю зрозумілою лише за останні три роки. Адже коронавірус може пройти безсимптомно у одних людей, а в інших – спричинити тяжкі ускладнення, що триватимуть місяцями. COVID-19 навчив брати на себе відповідальність за здоров’я людей, які нас оточують.
  2. Хворієш – одягай маску. Людина, яка воліє відвідувати публічні заходи у масці, перебувати у ній у транспорті або магазині, більше не викликає несприйняття. Тому якщо симптоми COVID-19 ще не зовсім зникли, носити маску в людних місцях і використовувати захист у вигляді рукавичок – цілком нормально. Якщо через низький імунітет вірогідність захворіти у сезон ГРВІ досить висока, маску варто носити у всіх закритих приміщеннях, де перебуває багато людей.
  3. Руки – тільки з милом. Якщо до пандемії багато хто дозволяв собі просто споліскувати руки, то пандемія COVID-19 «навчила», що руки не вважаться чистим, якщо їх не мили з милом протягом хоча б пів хвилини.
  4. Спирт – від 70%. Саме така кількість спирту в дезінфікуючих засобах здатна вбити віруси. Усі м’якші способи дезінфекції є ненадійними.

Вплив пандемії на дітей

Від початку пандемії учені почали говорити про довготривалий вплив інфікування на психічне здоров’я. Прогнозувалось, що для дорослих і дітей, які опинились у ізоляції, зростатиме ризик розвитку депресії, тривоги та інших психічних розладів. Але прогнози щодо глобального погіршення психічного стану не справдились. Деякі діти, навпаки, почувають себе комфортніше, навчаючись у домашніх умовах і не зазнаючи тиску класу та вчителя.

На основі зібраних даних ВОЗ робить деякі висновки про те, як змінились звички людей і які наслідки має пандемія для дітей шкільного віку:

  1. Люди почали більше готувати вдома. Ця трохи вимушена необхідність гарно вплинула на здоров’я дітей. Приготування їжі вдома вирішує одразу кілька проблем: це корисніше для здоров’я, більш економно та об’єднує родину.
  2. Діти їдять більше солодощів. Європейська ініціатива ВООЗ з епіднагляду за дитячим ожирінням повідомила, що діти почали вживати більше солодощів під час пандемії. А отже, ризик розвитку карієсу і ожиріння, на жаль, лише збільшився.
  3. Діти менше грають в активні ігри. За останні три роки фізична активність дітей зменшилась на 30%. Водночас 35% дітей стали витрачати більше часу на перегляд телевізора, відеоігри або соціальні мережі, що збільшує ризик набору зайвої ваги і не тільки.

Загалом пандемія показала, що навіть таку загрозливу ситуацію можливо обернути собі на користь. Наприклад, можна більше уваги приділяти власному здоров’ю і харчуванню, вчасно звертатися до лікарів за діагностикою, приймати вітаміни та дієтичні добавки для профілактики ГРВІ, а також почати займатися спортом навіть не виходячи з дому.

Читайте також: Постковід може бути складнішим за Covid-19

Але у деяких людей пандемія спричинила депресивні розлади та загострення хронічних хвороб. Це також найчастіше є наслідком кількох чинників – і поганої організації надання медичних послуг, і відсутності соціальної підтримки (зокрема, держави та роботодавців), і власного відношення людини до свого здоров’я.

 

Турецька вітрянка, або Як не підхопити вірус Коксакі у відпустці

Інфекційні хвороби чатують на нас цілий рік. Якщо взимку це ГРВІ і грип, то влітку – до гострих кишкових інфекцій ще приєднався вірус Коксакі, пише MуHeal.

Віруси є причиною багатьох неприємних хвороб. Вони пристосовані до виживання у будь-яких умовах, тому «підчепити» їх можна де завгодно, адже у теплу пору року люди намагаються менше перебувати у чотирьох стінах.
До розповсюджених літніх недуг (харчового отруєння, застуди, ротавірусної інфекції) додається вірус Коксакі, відомий ще як ентеровірусна екзема або турецька вітрянка. До речі, власна назва пішла не від імені винахідника, а від географічного місця розташування. Коксакі – це невеличке містечко у США, де у 1948 р. були виділені перші представники цього сімейства. Пік «популярності» хвороби припадає на літньо-осінній сезон і часто від Коксакі потерпають діти – відпочивальники морського узбережжя.

Де можна заразитися вірусом Коксакі?

Всюди, якщо не дотримуватися елементарних правил гігієни. Основними пацієнтами стають діти, оскільки саме вони ігнорують гігієну, звикли до близького контакту та мають ще недостатньо сильний імунітет.

Вірус Коксакі, як і будь-який інший, дуже легко передається повітряно-крапельним та фекально-оральним шляхом; тобто від людини до людини, через брудні руки, заражені поверхні, водойми та продукти. Швидко розмножується у кишківнику і шлунку (звідси й відповідні симптоми). Це досить сильний вірус, що здатен прожити декілька діб у водоймі (басейні), поверхні ґрунту, на продуктах і поверхнях.

Читати ще: Симптоми «Омікрону» схожі на застуду та грип

Основні симптоми Коксакі

Часто перші симптоми дуже схожі на сезонні захворювання. Іноді симптоми легкої форми можуть нагадувати алергію або вітрянку. Проте класичні ознаки вірусу Коксакі такі:

  • біль у горлі;
  • висока температура;
  • розлади шлунку і/або нудота, діарея;
  • головний біль або м’язовий;
  • червоні висипання та поява водянистих пухирців у ротовій порожнині, на долонях, ступнях та статевих органах (це безпомилковий симптом, який ще називають «рука-нога-язик»).

Недуга вважається відносно безпечною. Ускладнення можуть бути у випадку приєднання вторинної інфекції (нагноєння пухирців, наприклад). І вкрай рідко вірус Коксакі викликає важкі ускладнення (запалення центральної нервової системи, вірусний менінгіт, міокардит тощо).

Читати ще: Пташиний грип мутував у собачий: нова загроза людству?

Як не заразитися вірусом Коксакі?

Оскільки вакцини від вірусу Коксакі не існує, основний захист полягає у профілактиці зі стандартними правилами гігієни. А це:

  • Регулярно мити руки – ефективна порада номер один.
  • Слідкувати, щоб дитина не брала до рота руки та різні предмети.
  • Їсти вимиті фрукти, ягоди та овочі. Пити чисту воду з пляшечок.
  • Акуратно згортати використані дитячі підгузники, викидати у смітник та мити руки.
  • Уникати контакту з хворими та великого скупчення людей.
  • Плавати у морі, а не в басейні або невідомій водоймі.

Що робити, якщо дитина підхопила вірус Коксакі?

 Загалом хвороба триває один-два тижні. Строгих правил лікування вірусу Коксакі не існує. Все залежить від симптоматики і самопочуття дитини. Важливо пам’ятати, що це захворювання має вірусну природу походження, тому антибіотики вживати не потрібно, вони просто недоречні. Дії батьків, якщо дитина захворіла, такі:

  1. Зниження високої температури тіла за допомогою жарознижувальних засобів. Якщо у приміщенні спекотно, можна дитину роздягнути, обтирати рушником, змоченим водою (ніякого оцту), або прийняти душ з кімнатною температурою води.
  2. Запобігання зневодненню рясним питтям. В ідеалі – води. Але підійде будь-який улюблений напій дитини.
  3. Зменшення інтоксикації, вірусного навантаження та розмноження вірусу. Для цього лікар може порадити сироп Флавовір у дозуванні відповідно до інструкції. Розроблений на натуральній сировині, він підходить як немовлятам від народження, так і підліткам. Пригнічує розмноження вірусів і підтримує роботу імунної системи, чим допомагає організму швидше впоратися з хворобою.
  4. Зняття набряків і свербежу пухирців антигістамінними препаратами відповідно до тяжкості симптомів, місця розташування і віку дитини. Шкіра на цих ділянках має бути сухою і чистою, можна приймати душ, але не терти пухирці. Зменшити біль у горлі допоможуть смузі, холодний йогурт, м’ятні льодяники.
  5. Обмеження контактів хворого на певний час з іншими дітьми та дорослими.
Холера: як захиститись від хвороби

Катастрофа, спричинена підривом росіянами Каховської ГЕС, загрожує спалахом інфекційних захворювань на постраждалих територіях. МОЗ розвернуло інфекційні хаби у Херсонській, Миколаївській та Дніпропетровській областях: кожного пацієнта з важким перебігом гострої кишкової інфекції або розладом шлунково-кишкового тракту будуть додатково обстежувати на виявлення збудника холери, повідомили у міністерстві.

Однак небезпека загрожує не лише тим територіям, які безпосередньо постраждали від затоплення. Холера у разі спалаху розповсюджується дуже швидко, тож мешканцям решти країни також треба бути обережними.

Читайте також: Пташиний грип мутував у собачий: нова загроза людству?

Лікарка-інфекціоністка, докторка медичних наук, професорка Ольга Голубовська розповіла українцям, як розпізнати симптоми холери та як захистити себе від зараження.

Симптоми холери: без температури і болю у животі

Холера підступна тим, що її симптоми не схожі за звичні інфекційні захворювання.

«Переважна більшість кишкових інфекцій та будь-яких інших інфекцій супроводжується підвищенням температури тіла. Кишкові інфекції також супроводжуються болями у животі. Так ось: холера не супроводжується підвищенням температури від слова «абсолютно». Це дуже важке захворювання перебігає з нормальною температурою тіла, а якщо швидко розвивається зневоднення, то навіть із субнормальною (пониженою) температурою. І жодних болів у животі нема, бо дія холерного токсину заснована не на ураженні стінки кишківника, а на ферментних взаємодіях, які підвищують секрецію води з нашого судинного русла до кишківника», - пояснила Голубовська в інтерв’ю Олесі Бацман.

Отже, якщо у пацієнта нема ані температури, ані болю у животі, але є інтенсивна блювота (без попереднього почуття нудоти) та рясна діарея , треба бити тривогу, зазначає інфекціоністка.

До блювання та діареї можуть додатися й інші симптоми холери:

  • судоми м’язів рук та ніг;
  • сухість шкіри, на кистях рук шкіра помітно зморщена (так звані «руки пралі»);
  • сухість у роті (аж до виникнення тріщинок на слизовій оболонці рота);
  • синюшність губ, носа, вушних раковин;
  • запалість очей та щок;
  • прискорене серцебиття;
  • значне зниження артеріального тиску;
  • зниження виділення сечі (у важких випадках – аж до повного зникнення).

Як передається холера

Як і переважна більшість кишкових інфекцій, холера розповсюджується фекально-оральним шляхом. При цьому зараження холерним вібріоном далеко не завжди означає, що людина захворіє.

«У більшості людей, інфікованих бактерією V. Cholerae, не розвивається жодних симптомів, хоча протягом 1-10 днів після інфікування в їхній фекаліях присутні бактерії, які, потрапляючи назад до оточуючого середовища, потенційно можуть інфікувати інших людей», - зазначають у Всесвітній організації охорони здоров’я.

Читайте також: Від COVID до віспи: найсмертоносніші віруси в історії людства

Навіть якщо хвороба проявляється, то у великій кількості випадків вона перебігає у легкій або стертій формі – блювання та діарея можуть проявлятися одноразово (причому блювання може не бути й взагалі), помітного зневоднення не спостерігається, тому людина може навіть не підозрювати, що вона хвора. Але, тим не менш, вона є носієм збудника холери і здатна заразити своїх оточуючих, яким може не так пощастити – адже навіть при вчасному лікуванні холера у деяких випадках призводить до летального результату.

Як захиститися від холери

Навіть якщо ви мешкаєте далеко від затоплених територій, варто бути обережними – насамперед у всьому, що стосується води. Не пийте сиру воду, уникайте контакту з брудною водою, обмежте або зовсім відмовтеся від купання у водоймах. Мити руки, овочі та фрукти потрібно лише у тій воді, у якості якої ви впевнені. При цьому руки варто мити якомога частіше – як і переважна більшість кишкових захворювань, холера є «хворобою брудних рук».

Крім того, будьте вкрай обережні з харчовими продуктами. М’ясо та рибу обробляйте термічно, а від солоної або в’яленої риби краще поки що відмовитися взагалі – вона може бути джерелом багатьох інфекційних захворювань.

Читайте також: Ефективний захист від радіаційної загрози: поради та рекомендації

І, звичайно, при будь-яких ознаках кишкового захворювання обмежте контакти з оточуючими та терміново зверніться за медичною допомогою. Цим ви не лише допоможете собі, а й, можливо, допоможете лікарям запобігти потенційній епідемії.

«Відповідальність людей – це вчасно звернутися до лікаря, тому що локалізувати вогнище можливо коли у нас лише поодинокі випадки хвороби», - попереджає українців Ольга Голубовська.