Вірус герпесу може спричинити синдром хронічної втоми

Втома, від якої не рятує відпочинок: із цією проблемою стикається значно більше людей, аніж може здаватися на перший погляд. Термін «синдром хронічної втоми» (СХВ) був введений медиками у 1988 році, і з того часу його діагностичні критерії декілька разів переглядалися.

На сьогодні СХВ прийнято називати патологічний стан, який проявляється підвищеною втомлюваністю, яка триває більше пів року та призводить до когнитивних труднощів та зниження працездатності.

Симптоми синдрому хронічної втоми

  • швидка стомлюваність, яка не проходить навіть після тривалого відпочинку;
  • забудькуватість, нездатність концентруватися;
  • апатія, емоційна пригніченість, підвищена подразливість;
  • часті головні болі, міалгія (біль у м’язах), арталгія (біль у суглобах), які не пов’язані з іншими діагностованими захворюваннями;
  • дискомфорт, першіння або біль у горлі;
  • м’язова слабкість;
  • субфебрильна температура (37,2 - 38,0 °C);
  • збільшення лімфатичних вузлів;
  • безсоння або підвищена сонливість;
  • депресія.

Хоча вважається, що синдром хронічної втоми не пов’язаний з іншими хронічними захворюваннями, але він часто спостерігається при герпесвірусних інфекціях. Тому вірус герпесу є одним з найбільш перспективних «підозрюваних» у виникненні СХВ, причини виникнення якого досі остаточно не визначені.

Не просто «лихоманка» на губах

При слові «герпес» більшість з нас згадують про пухирці, які з’являються на губах або на крилах носа при застуді. Це вірно: те, що у побуті часто називають «лихоманкою», є інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу 1-го типу (Herpes simplex virus-1, або HSV-1).

Однак насправді існує не менш восьми типів герпесвірусів, які спричиняють різноманітні захворювання – зокрема, генітальний герпес (герпесвірус 2-го типу, Herpes simplex virus-2, HSV-2), вітряну віспу у дітей та оперізуючий лишай у дорослих (герпесвірус 3-го типу,  Varicella-zoster virus, VZV), інфекційний мононуклеоз (герпесвіруси 4-го та 5-типу: Epstein-Barr virus, він же EBV, та цитомегаловірус, або Human cytomegalovirus); дитячу розеолу (герпесвіруси 6-го та 7-типу, або розеоловіруси) та саркому Капоші (герпесвірус 8-го типу, Kaposi’s sarcoma-associated herpesvirus, KSHV).

Погана новина: в організмі переважної більшості людей можна знайти герпесвіруси будь-якого типу у будь-яких комбінаціях. Вперше ми зустрічаємося з ними в дитинстві, після чого вірус «впадає у сплячку» і, при певній долі везіння, більше ніколи не проявлятися. Однак якщо через стрес, важкі умови життя або інші захворювання наш імунітет знижується, герпесвірус «прокидається» і починає свою руйнівну роботу.

Найчастіше при синдромі хронічної втоми у хворих зустрічаються віруси герпесу 6-го та 7-го типу. Хоча вважається, що інші герпесвіруси також можуть грати певну роль у розвитку СХВ, однак саме ці два типи, схоже, є основними збудниками цього поширеного синдрому.

Віруси-«співмешканці»

Зазвичай герпесвіруси 6-го та 7-го типу співіснують в організмі разом. Роль вірусу 7-типу досі остаточно не вивчена, але вважається, що він, як і вірус 6-типу, при першому контакті з організмом викликає так звану дитячу розеолу, яку ще називають раптовою екзонтемою або псевдокраснухою.

Це поширене серед дітей захворювання: особливо часто на нього хворіють малюки до 2 років. Воно передається зі слиною і починається з раптового підвищення температури (до 39-40°С), яке триває 3-5 днів. Коли температура спадає, на шкірі з’являються висипи у вигляді червоних плямок, які можуть зберігатися ще протягом тижня.

В Україні діагноз «дитяча розеола» ставиться нечасто, оскільки її плутають з ГРВІ, а появу шкірних висипів списують на алергічну реакцію на лікарняні препарати. Проте майже всі діти у віці 4 років мають антитіла до герпесвірусів 6-го або 7-го типу (а часто-і до обох типів одразу). Це свідчить про те, що одне з ваших дитячих нездужань, про яке, скоріш за все, вже не пам’ятають навіть ваші батьки, з великою ймовірністю було дитячою розеолою.

Як і інші герпесвіруси, 6-й та 7-й тип після проникнення до організму оселяються у нервових гангліях (до речі, ще одна погана новина: згідно з дослідженнями, вірус 6-го типу вміє ще й інтегруватися до людських хромосом і, як наслідок, передаватися від батьків дітям). Там віруси можуть усе життя перебувати у «сплячому режимі» (і, на щастя, у переважної більшості людей так воно й відбувається), але за сприятливих умов можуть і активізуватися.

На сьогодні встановлено, що у дорослих активовані герпесвіруси 6-го та 7-го типу можуть спричиняти розвиток синдрому хронічної втоми, прояви якого значно знижуються, якщо пацієнт отримує противірусну терапію. Герпесвіруси є не єдиною можливою причиною СХВ, однак проведення відповідних тестів здатне визначити витоки захворювання і, відповідно, призначити адекватне лікування.