Тому тим, хто впадає в подібні крайнощі, приписують такі діагнози, як фармакофобія, фармакофілія або фармакофагія. Не варто ставитися до них легковажно і ось чому:

Фармакофобія

• Це страх вживати будь-які медичні препарати. Він може з’явитися через наявну алергію на певні лікарські речовини; негативний досвід вживання ліків (наприклад, часто були побічні реакції або ускладнення); як результат виховання (у дитинстві лікували виключно народними методами); наслідування тверджень певних авторитетів, які запевняють, що фармакологія – це зло і хімія, які отруюють організм (тут і противники щеплень, і прихильники теорії змови).

Частково ця фобія притаманна дітям: вони панічно бояться уколів або ліків. Деякі діти здатні викликати блювоту, щоб не приймати нічого. Але цей страх настільки великий і серед дорослих, що вони можуть відчувати підвищення тиску та нестабільну роботу серця, тремор, запаморочення, поводитися неадекватно, панікувати, лише наближаючись до лікарні чи поліклініки. А ще фармакофобія зумовлена недовірою пацієнта до медицини та лікарів загалом.

Фармакофілія

• Це протилежне від попереднього поняття, що характеризується охочим вживанням лікувальних засобів. Фармакофіли – це прихильники самопризначення; лікують простий нежить усіма відомими препаратами; якщо лікар майже нічого не виписав від застуди – це поганий лікар; антибіотики завжди знайдуться в їхній домашній аптечці. На жаль, деякі лікарі самі «підсаджують» своїх пацієнтів на фармакофілію, виписуючи їм довжелезні списки ліків за будь-яких хвороб.

Такі люди цікавляться розвитком досягнень медицини та вважають, що пігулки врятують від усього. До фармакофілів можна віднести людей, які легко ведуться на медичну рекламу, охоче довіряють досвіду і порадам знайомих, клієнтів салонів краси (вони свято вірять, що лише ін’єкції та наукові відкриття врятують їхню красу, а схуднути допоможуть виключно таблетки та розчини).

Фармакофагія

• Вона виникає в результаті фармакофілії. Людям із таким діагнозом притаманне вживання медикаментів у великих дозах. Зустрічається серед споживачів антидепресантів, снодійних, заспокійливих, знеболювальних та подібних лікарських засобів.

Такі пацієнти весь час змушені збільшувати дози, оскільки їхні організми швидко звикають до попередніх і не реагують. Тобто вже не лікують і не допомагають. Паралельно може виникати токсикоманія, тобто залежність від ліків. До речі, у випадках фармакофілії та фармакофагії люди часом приймають ліки наперед, намагаючись уникнути появи певних симптомів або недуги. Замість того, щоб змінити підхід у лікуванні хвороби (це їм здається занадто важким), вони обирають звичні для себе медикаменти у збільшених дозах.

Розуміючи, що змушує людину відмовлятися або навпаки поїдати ліки, дає змогу їй допомогти впоратися з цими розладами. Іноді це здоровий глузд та додаткова інформація від авторитетного джерела. У складних випадках знадобиться лікар, наприклад, психотерапевт.

Основні причини недотримання рекомендацій і нехтування правилами лікування полягають у:

• Дефіциті базових знань: що таке хвороба, як вона протікає, що таке ліки, як вони діють тощо.
• Звичках, що сформувалися протягом життя. Їх важко змінити.
• Страху за своє здоров’я, що переходить у крайнощі. Від «помру, якщо вип’ю таблетку» до «помру, якщо не вип’ю таблетку».
• Відсутності інтересу пацієнта до того, що відбувається в медицині (наприклад, реформа, поява ліків або методів лікування певних хвороб).
• Легковажному ставленні до себе, хвороб і методів медицини.

У результаті маємо шанувальників антибіотиків, матерів, які категорично проти щеплення, любителів лікувати пневмонію настоєм із трав, шукачів хвороб у собі. Це – розлади і шкода здоров’ю. Почути від лікаря такі діагнози, як фармакофобія та фармакофілія, – рідкість. Однак про них потрібно знати, щоб відповідально ставитися до свого здоров’я та своїх близьких.