штучний інтелект
Нові ліки, діагностика та прогнозування: на що здатен штучний інтелект у медицині

Наприкінці травня у світовій пресі з’явилися повідомлення про те, що штучний інтелект допоміг вченим відкрити новий антибіотик, який здатен вбивати бактерію, що раніше вважалася непереможною.

Йдеться про експериментальний препарат абауцин, призначений для боротьби з Acinetobacter baumannii – бактерією, яка інфікує рани та викликає пневмонію. Ця бактерія є стійкою до майже всіх антибіотиків: ВООЗ визначає її як критичну загрозу для суспільного здоров’я у всьому світі.

Штучний інтелект допоміг вченим вирахувати серед тисяч хімічних сполук саме ті, які потенційно здатні діяти на Acinetobacter baumannii. Потім обрані ШІ сполуки були протестовані у лабораторії, і в результаті дослідники обрали найефективнішу з них, яка отримала назву абауцин.

«ШІ підвищує швидкість роботи і, в ідеалі, знижує її вартість. Завдяки цьому ми можемо відкрити ці нові класи антибіотиків, які нам вкрай потрібні», — цитує BBC доктора Джонатана Стоукса з Макмастерського університету (Канада).

Штучний діагност

Створення нових препаратів – не єдиний напрямок, у якому медицина може використовувати ШІ. На початку червня у британському Дартмурі відкрився Центр точної медицини та штучного інтелекту, який вивчатиме здатність ШІ аналізувати біомедичні дані для діагностування захворювань та прогностичної аналітики.

«Від керування адміністративними клінічними завданнями до комп’ютерного виявлення раку – радіологи вже використовують ШІ. Інструменти, засновані на алгоритмах глибокого навчання, обіцяють змінити практику, допомагаючи радіологам краще інтерпретувати зображення, зробити процес створення зображень зі сканерів більш точним і ефективним, а також покращити загальний робочий процес лікарні, щоб пацієнти отримували якнайшвидшу допомогу», - розповіла доктор медичних наук Джоселін Чертофф, завідувач та професор радіології Дартмутської медичної школи.

За і проти штучного інтелекту

Проте використання ШІ у медичній діагностиці має свої підводні камені, і медики цілком це усвідомлюють. Зокрема, у середині травня Всесвітня організація охорони здоров’я закликала бути обережними у використанні штучного інтелекту у сфері діагностики та прийняття рішень.

«У заяві ВООЗ йдеться, що дані, які використовуються для навчання штучного інтелекту, можуть бути упередженими та генерувати оманливу або неточну інформацію», - повідомляє Reuters.

Побоювання ВООЗ розділяє й Джошуа Тамайо-Сарвер, лікар невідкладної допомоги та віце-президент з інновацій організації Inflect Health (США). Доктор Тамайо-Сарвер успішно використовує ШІ для розробки стратегій спілкування з пацієнтами, однак після повідомлень, що ChatGPT склав іспит на отримання медичної ліцензії у Сполучених Штатах, лікарю стало цікаво: а чи може ШІ виконувати роль діагноста?

Читайте також: Реабілітація після COVID-19: три кроки до подолання постковідного синдрому

Лікар детально ознайомив ChatGPT з історією хвороб 40 реальних людей і запитав його: «Якими є диференційні діагнози для цього пацієнта, який звернувся до відділення невідкладної допомоги?». За словами доктора Тамайо-Сарвера, результати були «вражаючими, але й досить тривожними».

ChatGPT досить добре справився з випадками розповсюджених травм та захворювань – за умови, якщо йому надавали достатньо детальні дані.

«Приблизно для половини моїх пацієнтів ChatGPT запропонував шість можливих діагнозів, і «правильний» діагноз — або принаймні діагноз, який я вважав правильним після повної оцінки та тестування — був серед шести, запропонованих ChatGPT. Це непогано, але все ж таки 50% успіху в контексті відділення невідкладної допомоги не є й чимось хорошим», - пише доктор Тамайо-Сарвера.

Читайте також: Ефективний захист від радіаційної загрози: поради та рекомендації

При цьому ChatGPT не зміг діагностувати позаматкову вагітність у пацієнтки, яка звернулася з болем у правій нижній частині живота. В реальності жінка була вчасно і успішно прооперована, що врятувало їй життя, але якщо б лікар покладався виключно на ШІ, летальний фінал був би неминучим.

«Я боюся, що величезна кількість людей уже використовує ChatGPT, щоб поставити собі медичний діагноз, замість того, щоб звернутися до лікаря. Якби моя пацієнтка в цьому випадку так вчинила, відповідь ChatGPT могла б її вбити», - попереджує лікар.

Проте, за словами доктора Тамайо-Сарвера, це зовсім не означає, що ШІ не має використовуватися у медицині. Наприклад, штучний інтелект може відстежувати схожі фактори в історіях захворювань десятків тисяч людей та робити висновки щодо того, яке саме лікування було для них найефективнішим.

Читайте також: Від COVID до віспи: найсмертоносніші віруси в історії людства

«Нам терміново потрібне більш реалістичне уявлення Кремнієвої долини та широкої громадськості про те, що ШІ може зробити зараз — в тому числі, і про його численні обмеження, які можуть створювати небезпеку. Ми маємо бути дуже обережними, щоб уникнути завищених очікувань щодо програм на кшталт ChatGPT, оскільки у тому, що стосується здоров’я людини, вони можуть бути в буквальному сенсі небезпечними для життя», – пише Тамайо-Сарвер.

Ефективний захист від радіаційної загрози: поради та рекомендації

Радіаційна загроза: як захиститися від радіації вдома

Країна-терорист не зупиняється не перед чим, тож, на жаль, підрив росіянами Каховської ГЕС може бути не останньою катастрофою, яку буде вимушена пережити Україна. У руках окупантів залишається Запорізька ГЕС, і, за даними ГУР, щонайменше 4 з 6 її блоків заміновані росіянами.

Читайте також: Від COVID до віспи: найсмертоносніші віруси в історії людства

Отже, треба бути готовими до будь-чого. Сподіваємося, що поради, які ви прочитаєте нижче, ніколи вам не знадобляться, але знання – це зброя. Тож будьте озброєні!

Що робити у разі радіаційної аварії

  • Якщо ви знаходитеся на вулиці, якомога швидше зайдіть в приміщення. Якщо ви вже в приміщенні, не залишайте його. Радіоактивний пил осідає на зовнішній стороні будівель, тому, за можливістю, перейдіть до кімнати, де немає зовнішніх дверей і вікон. Якщо такої кімнати немає, зачиніть усі вікна та двері, вимкніть кондиціонери, вентилятори та обігрівачі. Ізолюйте щілини між вікнами, дверима та стінами: для цього можна використовувати скотч або вологу тканину.
  • 90% радіоактивного матеріалу накопичується на верхньому одягу. Тому фахівці МОЗ радять якомога скоріше зняти одяг, акуратно покласти його до герметичного пакета або контейнеру та поставити якомога далі від людей та домашніх тварин.

Читайте також: Пташиний грип мутував у собачий: нова загроза людству?

  • Помийтеся. Вимийте тіло милом, помийте голову шампунем, але не використовуйте кондиціонер – він затримає радіоактивний матеріал на волоссі. Не варто надто активно розтиратися мочалкою і тим більше дряпати шкіру – інакше радіоактивний матеріал потрапить до відкритих ран. Якщо ви не можете прийняти душ, вимийте водою або протріть вологими серветками чи тканиною принаймні відкриті частини тіла. Особливу увагу звертайте на обличчя, очі, вуха та руки. Після водних процедур одягніть чистий одяг.
  • Воду та продукти можна споживати лише ті, які зберігалися у холодильнику, морозилці або у герметичному пакуванні (консерви, пляшки, банки, коробки, вакуумні пакети). МОЗ радить протерти перед використанням протріть пакування чистою тканиною, потім покладіть цю тканину у герметичний пакет і поставте якомога далі від людей та домашніх тварин.

Водопровідну воду можна використовувати для миття, але пити її не варто – принаймні, доти, поки місцева влада не повідомить, що вода у водопроводі безпечна.

  • Стежте за офіційною інформацією – місцева влада, поліція та/або ДСНС даватимуть її по радіо та телебаченню. Підпишіться у Telegram або соцмережах на канали/сторінки цих органів. Ретельно та негайно виконуйте вказівки, які даватимуть офіційні джерела.

Чи треба приймати калій йодид  і коли?

Треба – але тільки людям до 40 років та ЛИШЕ після офіційного оповіщення місцевої влади та/або ДСНС через ЗМІ. Сенс вживання калію йодиду – тимчасово блокувати щитоподібну залозу, щоб вона не накопичувала радіоактивний йод, який складає значну частину викидів у радіоактивній хмарі. Тож його потрібно вживати лише у випадку, коли аварія вже сталася: просто так «вимикати» щитоподібну залозу «для профілактики» - не лише безглуздо, а й вкрай небезпечно.

Читайте також: ГРВІ можуть бути причиною ацетонемічного синдрому у дитини

При прийомі калію йодиду треба ретельно дотримуватися дозування згідно з віком людини, яка його приймає.

За рекомендаціями МОЗ, дозування мають бути такими:

  • діти до 1 місяця – 16 мг;
  • діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг;
  • діти від 3 до 12 років – 62,5 мг;
  • підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми – 125 мг.

У людей після 40 років щитоподібна залоза майже не накопичує радіоактивний йод, тому приймати калій йодид їм не потрібно – потенційний ризик від прийому препарату перевищує користь. Єдине виключення – жінки після 40 років у стані вагітності або такі, які годують груддю. Вагітність та лактація активізують функцію щитоподібної залози, у тому числі й у сенсі накопичення радіоактивного йоду, тому приймати калій йодид таким жінкам треба.

Якщо ви живете поруч з місцем потенційної аварії

Тим, хто мешкає в радіусі 50 км від ЗАЕС, може знадобитися додатковий захист. Таким людям МОЗ рекомендує додати про всяк випадок до своєї аптечки, окрім калію йодиду, ще два препарати:

  1. Алюмінієво-антацидні сорбенти. Це препарати на основі гідроксиду алюмінію, які прискорюють нейтралізацію, зв’язування та виведення з організму радіонуклідів.
  2. Альгінати – препарати на основі натрію альгінату. Ця речовина створює на поверхні рідкого вмісту шлунку захисний бар’єр, який запобігатиме всотуванню небезпечних речовин.

Також МОЗ радить мешканцям 50-километрової зони мати вдома маску або респіратор – ці засоби зменшать потрапляння в організм небезпечних речовин при диханні.

Читайте також: У США розробили вакцину проти усіх видів грипу

Сподіваємось, це нам не знадобиться застосовувати на практиці, але варто знати базові правила поведінки у разі надзвичайної ситуації будь-якого характеру:

«Підготовлений — значить захищений!»

Це правило у час повномасштабної війни стало ще більш актуальним.

Від COVID до віспи: найсмертоносніші віруси в історії людства

Віруси – не просто живуть із людьми, а безпосередньо впливають на життя, демографію, історію, даючи поштовхи до розвитку та падіння цивілізацій.

Хоча віруси почали вивчати відносно недавно, проте процес виявився досить успішним. Як з’ясувалося, гігієна та вакцини сьогодні оберігають від багатьох небезпечних вірусних хвороб, від яких раніше вимирали цілі міста.  Крім того, вченим вдалося дослідити деякі історичні події та дізнатися, де і як спалахували пандемії, що нещадно косили населення планети. Отже, з якими пандеміями стикалися наші предки?

 Пандемії чуми

  •  Чума Антоніна (165–180 рр.)

Прокотилася Римською імперією та Близьким Сходом. Припала на період правління імператора Марка Аврелія Антоніна. Патоген забрав життя за різними підрахунками 5–10 мільйонів людей. Помирав кожен четвертий інфікований. Існує припущення, що насправді це був кір або віспа.

  • Чума Юстиніана (541–750 рр.)

Це перша зареєстрована пандемія бубонної чуми. Розпочалася на Сході Римської імперії та отримала назву на честь правлячого тоді імператора Юстиніана І. Він перехворів та одужав. Взагалі від чуми загинуло 25 мільйонів людей. Тоді це складало 13% населення Землі. Наприклад, у Константинополі (столиці Східної Римської імперії) загалом померло 40% мешканців міста. А всього чума скоротила населення Європи наполовину.

  • Чорна смерть (1346–1353 рр.)

Ця пандемія чуми охопила Європу, Африку та Азію. Кількість загиблих оцінюється у 75–200 мільйонів. Вибухнула недуга в Азії й успішно ширилася континентами через бліх та щурів, які «мандрували» разом з торговими кораблями. У 1351 році чума дійшла до України – згідно з літописами, вона повністю знищила населення міста Переяслав. В Європі чума скоротила населення на 20%.

  • Холера

Її знали ще з часів Гіппократа. Час від часу з’являлися спалахи, та найбільше вона лютувала у ХIХ сторіччі. Усього було 7 пандемій. З’явившись у 1816 році в Індії, вона кочувала континентами: Азією, Європою, Північною Америкою, Африкою. Британський лікар, який досліджував хворобу, з’ясував, що причиною розповсюдження холери є забруднена вода. Пік болячки припав на 1852–1860 роки. Холера забрала близько 10 мільйонів людських життів. У 1847 році холера дісталася до України, проникнувши з Одеси, і періодично спалахувала у великих містах.

Читайте також: Війна не перемогла COVID-19: люди продовжують хворіти

  • Чорна віспа

Існує думка, що за період VI–XX ст. хвороба вбила мільярд людей. Проте на сьогодні це єдина з ліквідованих хвороб у світі. Перший опис віспи знайдено в Єгипті. А перша епідемія трапилася у VI ст. – з Ефіопії вірус занесли до Іспанії. Згодом інфекція поширилася і викликала спалахи у різних куточках земної кулі. Смертність сягала 40%.

Пандемії грипу

  • «Російський» грип (1889–1890 рр.)

Вірус ширився із Західного Сибіру і дістався до Середньої Азії, Канади та Гренландії. Усього від грипу помер мільйон осіб.

  • «Іспанка» (1918–1920 рр.)

Грип заразив третину населення світу. Він став причиною смерті 20–50 мільйонів людей. На страшний грип хворіли як у США, так і в Європі. Його поширення полегшила Перша світова війна. Іспанським грип назвали тому, що у цій країні вперше почали писати про хворобу і бити на сполох.

Читайте також: Вірус грипу витісняє коронавірус: правда чи міф?

  • «Азійський» грип (1956–1958 рр.)

Лютував переважно у Китаї та США, забравши життя 2 мільйонів осіб.

  • «Гонконзький» грип (1968 рік)

Швидко ширився з Гонконгу і сягнув Філіппін, Індії, Австралії, США та Європи. Із мільйона загиблих половину становили жителі Гонконгу. А це 15% населення міста.

Пандемія ВІЛ/СНІДу

Назвали чумою ХХ століття. Уперше інфекцію зафіксували в Африці, у Конго. Ширитися планетою вона почала з США та Гаїті. На сьогодні найбільше людей з ВІЛ проживає в Африці на південь від Сахари. Там інфіковано 5% населення. Пандемія триває з 1981 року. Перша смерть була зафіксована у 1969 році у Північній Америці. Не зважаючи на значні досягнення у вивченні хвороб, ВІЛ та СНІД залишаються небезпечними.

Пандемія COVID-19

Охопила планету у 2020–2023 роках. Місцем спалаху названо китайське місто Ухань. Подолати хворобу вдалося завдяки вакцинам, карантину, ізоляції та дотриманню гігієнічних звичок.

Читайте також: Пташиний грип мутував у собачий: нова загроза людству?

Отже, глобалізація, війни, економічний розвиток, міграція сприяли розповсюдженню хвороб. Водночас це давало поштовх до розвитку медицини та науки епідеміології. Зокрема, прототип сучасних лікарів-інфекціоністів так звані «чумні лікарі» першими запровадили карантини, як метод боротьби з вірусними хворобами.

А угорський акушер-гінеколог Ігнац Земмельвейс у 1847 році помітив, що породіллі менше вмирали від сепсису, коли лікарі перед прийняттям пологів мили і дезінфікували руки. Адже раніше хвороби ширилися швидко завдяки сприятливим антисанітарним умовам: люди жили у перенаселених будинках без світла, свіжого повітря і дотримання гігієни, а вулиці міст були засмічені нечистотами. Тому типовою на той час була смерть від тифу, дизентерії, кору, грипу чи віспи.

Фармакофобія, фармакофілія та фармакофагія: чули про таке?
Коли в Україні посилили контроль над продажем ліків за рецептом, суспільство зачепила ця тема і воно, як завжди, розділилося на два табори – за і проти. Адже серед нас є ті, хто практично не вживає ліків, лише за потреби або за призначенням лікаря.
А є інші, які займаються самолікуванням, ставлять собі діагнози через інтернет, із задоволенням п’ють антибіотики, наче вітамінки. Чи навпаки, так бояться зашкодити собі, що відмовляються від таблеток, щеплень та інших благ сучасної медицини, пише moniheal

Тому тим, хто впадає в подібні крайнощі, приписують такі діагнози, як фармакофобія, фармакофілія або фармакофагія. Не варто ставитися до них легковажно і ось чому:

Фармакофобія

  • Це страх вживати будь-які медичні препарати. Він може з’явитися через наявну алергію на певні лікарські речовини; негативний досвід вживання ліків (наприклад, часто були побічні реакції або ускладнення); як результат виховання (у дитинстві лікували виключно народними методами); наслідування тверджень певних авторитетів, які запевняють, що фармакологія – це зло і хімія, які отруюють організм (тут і противники щеплень, і прихильники теорії змови).

Частково ця фобія притаманна дітям: вони панічно бояться уколів або ліків. Деякі діти здатні викликати блювоту, щоб не приймати нічого. Але цей страх настільки великий і серед дорослих, що вони можуть відчувати підвищення тиску та нестабільну роботу серця, тремор, запаморочення, поводитися неадекватно, панікувати, лише наближаючись до лікарні чи поліклініки. А ще фармакофобія зумовлена недовірою пацієнта до медицини та лікарів загалом.

Фармакофілія

  • Це протилежне від попереднього поняття, що характеризується охочим вживанням лікувальних засобів. Фармакофіли – це прихильники самопризначення; лікують простий нежить усіма відомими препаратами; якщо лікар майже нічого не виписав від застуди – це поганий лікар; антибіотики завжди знайдуться в їхній домашній аптечці. На жаль, деякі лікарі самі «підсаджують» своїх пацієнтів на фармакофілію, виписуючи їм довжелезні списки ліків за будь-яких хвороб.

Такі люди цікавляться розвитком досягнень медицини та вважають, що пігулки врятують від усього. До фармакофілів можна віднести людей, які легко ведуться на медичну рекламу, охоче довіряють досвіду і порадам знайомих, клієнтів салонів краси (вони свято вірять, що лише ін’єкції та наукові відкриття врятують їхню красу, а схуднути допоможуть виключно таблетки та розчини).

Фармакофагія

  • Вона виникає в результаті фармакофілії. Людям із таким діагнозом притаманне вживання медикаментів у великих дозах. Зустрічається серед споживачів антидепресантів, снодійних, заспокійливих, знеболювальних та подібних лікарських засобів.

Такі пацієнти весь час змушені збільшувати дози, оскільки їхні організми швидко звикають до попередніх і не реагують. Тобто вже не лікують і не допомагають. Паралельно може виникати токсикоманія, тобто залежність від ліків. До речі, у випадках фармакофілії та фармакофагії люди часом приймають ліки наперед, намагаючись уникнути появи певних симптомів або недуги. Замість того, щоб змінити підхід у лікуванні хвороби (це їм здається занадто важким), вони обирають звичні для себе медикаменти у збільшених дозах.

Читайте також: ГРВІ можуть бути причиною ацетонемічного синдрому у дитини

Розуміючи, що змушує людину відмовлятися або навпаки поїдати ліки, дає змогу їй допомогти впоратися з цими розладами. Іноді це здоровий глузд та додаткова інформація від авторитетного джерела. У складних випадках знадобиться лікар, наприклад, психотерапевт.

Основні причини недотримання рекомендацій і нехтування правилами лікування полягають у:

  • Дефіциті базових знань: що таке хвороба, як вона протікає, що таке ліки, як вони діють тощо.
  • Звичках, що сформувалися протягом життя. Їх важко змінити.
  • Страху за своє здоров’я, що переходить у крайнощі. Від «помру, якщо вип’ю таблетку» до «помру, якщо не вип’ю таблетку».
  • Відсутності інтересу пацієнта до того, що відбувається в медицині (наприклад, реформа, поява ліків або методів лікування певних хвороб).
  • Легковажному ставленні до себе, хвороб і методів медицини.

У результаті маємо шанувальників антибіотиків, матерів, які категорично проти щеплення, любителів лікувати пневмонію настоєм із трав, шукачів хвороб у собі. Це – розлади і шкода здоров’ю. Почути від лікаря такі діагнози, як фармакофобія та фармакофілія, – рідкість. Однак про них потрібно знати, щоб відповідально ставитися до свого здоров’я та своїх близьких.