Герпетичні захворювання – типи та формування вірусу в організмі

Віруси герпесу надзвичайно поширені в оточуючому середовищі. На сьогоднішній день їх нараховується понад 100 типів. З великої родини нині встановлений зв'язок між інфікуванням вісьмома типами вірусів герпесу та формуванням патологічного стану в людини. Ці віруси інфікують тільки людей - віруси простого герпесу 1 і 2 типів, вірус вітряної віспи, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр, вірус герпесу 6 (варіанти А і В) і 7 типів, вірус герпесу 8 типу. Мавп’ячий вірус герпесу, який ще називають вірусом B, в деяких випадках також заражає людей.

Віруси герпесу, що інфікують людину, поділяють на три групи: α-віруси – це віруси простого герпесу 1 і 2 типів, вірус вітряної віспи, β-віруси герпесу: цитомегаловірус і віруси герпесу 6 і 7 типів, і γ-віруси герпесу, до яких відносять вірус Епштейна-Барр і вірус герпесу 8 типу.

Термін герпес грецькою перекладається як повзуча, поширювана шкірна хвороба, оскільки типовим та найвідомішим проявом герпетичного ураження є поява висипу у вигляді згрупованих пухирців на шкірі і слизових оболонках. Однак віруси герпесу здатні уражати різні органи та системи людського організму (окрім шкіри і слизових оболонок - центральну та периферичну нервову систему, внутрішню оболонку судин, клітини крові: лімфоцити, еритроцити, тромбоцити, очі, зовнішні статеві органи), зумовлюючи найрізноманітніші клінічні прояви. У важких випадках та в осіб з ослабленою імунною системою можливе ураження центральної нервової системи з розвитком менінгіту та енцефаліту. Так само як і перший контакт дитини з вірусом в період вагітності або в пологах обертається тяжкими наслідками для немовляти.

Усі віруси герпесу об'єднує їх здатність до тривалого, а для деяких типів – пожиттевого, перебування в людському організмі.
Близько 90% населення світу інфіковано вірусом герпесу. Незважаючи на те, що основним шляхом інфікування є контактний, герпетичні інфекції наразі відносять до найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Проблема герпетичних захворювань полягає не лише в тому, що вірус характеризується швидким утворенням вірусних часточок, отже надзвичайною заразністю, а здебільшого обумовлюється значною поширеністю безсимптомної, а тому недіагностованої, форм хвороби, що зумовлює пригнічення імунної системи та створює «комфортні умови» для зараження новими або активації інфекційних збудників, що досі перебували в «сплячому» стані. Часті спалахи герпесу також негативно позначаються на опірності людського організму, що в решті-решт призводить до його виснаження та формування стійких нервово-психічних розладів.

Типи вірусу герпесу, синдроми, фактори ризику

Родина вірусів герпесу, що викликають захворювання в людини, нараховує 8 типів, а хвороби, спричинені ними, суттєво відрізняються один від одного.

Вірус простого герпесу 1 типу (герпес лабіаліс)

Частіше спричиняє висип на губах, шкірі щік, підборіддя, у ділянці крил носа. Його ще називають «лихоманкою на губах». З усіх вірусів герпесу це найпоширеніший тип. Саме ним інфіковано майже 90% людства. Однак інфікованість цим вірусом не означає, що в людини одразу з'являться симптоми. Вірус може спокійно жити всередині клітин, переважно улюбленим місцем для нього є вузол лицьового нерва, а коли виникають сприятливі (для вірусу) умови – проявляється у вигляді численних невеличких пухирів та виразок на шкірі і слизових оболонках. Виразки дрібні, загоюються швидко, однак у цей період неприємно свербять і болять. У деяких випадках цей тип вірусу може спричинювати появу пухирів на статевих органах. Тяжкі прояви ураження вірусом простого герпесу 1 типу є герпетичний енцефаліт (запалення мозку) і ураження очей.

Вірус простого герпесу 2 типу (герпес геніталіс)

Як і вірус герпесу 1 типу, проявляється у вигляді виразок або пухирів, які розташовуються на шкірі і слизовій оболонці статевих органах, у ділянці промежини, на сідницях. Улюбленим місцем перебування вірусу герпесу 2 типу в людському організмі є нервові вузли крижового сплетення. При зниженій опірності організму до цих симптомів можуть приєднуватись загальні прояви, такі як загальна слабкість, збільшення лімфатичних вузлів та підвищення температури тіла. На сьогоднішній день вірус герпесу 2 типу відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом, а симптоми, які він викликає, вважають проявами генітального герпесу.

Вірус герпесу 3 типу (герпес зостер)

Це збудник вітряної віспи. Перше знайомство з цим вірусом відбувається в дитинстві, коли діти масово хворіють на вітрянку. Повторна активація прихованого вірусу зазвичай виникає в дорослих і викликає оперізуючий герпес, що проявляється висипом у вигляді пухирців вздовж нервів та власне запаленням цих нервів.

Вірус герпесу 4 типу (вірус Епштейна-Барр)

Інфікування ним зумовлює розвиток інфекційного мононуклеозу. Захворювання за ознаками схоже на вірусну інфекцію дихальних шляхів, але характеризується гіршим перебігом і тяжкими наслідками. До характерних лабораторних ознак інфекційного мононуклеозу відносять наявність видозмінених лейкоцитів у загальному аналізі крові (атипових мононуклеарів). В людей з ослабленим імунітетом вірус Епштейна-Барр може викликати злоякісні захворювання крові та лімфатичних вузлів. У деяких людей вірус Епштейна-Барр викликає синдром Дункана.

Вірус герпесу 5 типу (цитомегаловірус)

Викликає три клінічних синдроми:

1.Вроджена цитомегаловірусна інфекція в новонароджених дітей викликає збільшення печінки та селезінки, висип, ураження сітківки ока та центральної нервової системи.

2.У приблизно 10% дітей старшого віку і дорослих первинна цитомегаловірусна інфекція викликає мононуклеозний синдром з лихоманкою, нездужанням, атиповим лімфоцитозом і фарингітом.

3.В людей з ослабленим імунітетом або вираженим імунодефіцитом (після пересадки органів, лікування злоякісних новоутворень, ВІЛ-інфікованих), цитомегаловірус викликає небезпечні для життя поширені захворювання легенів, шлунково-кишкового тракту, печінки, сітківки та центральної нервової системи.

Цитомегаловірусна інфекція має багато спільного з вірусними захворюваннями дихальних шляхів, її симптомами є збільшення лімфатичних вузлів, підвищення температури тіла, загальна слабкість, тому вона часом маскується за цим діагнозом. Про це необхідно пам’ятати вагітним, оскільки якщо жінка вперше стикнеться з цитомегаловірусом під час вагітності, існує високий ризик зараження плода, що приводить до загибелі дитини в утробі матері (викидень) або після пологів, або до ураження нервової системи і головного мозку, що проявляється розвитком різних психологічних і фізичних захворювань.
Особливо слід наголосити на формуванні внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції у плода, новонародженого і дітей раннього віку. У цьому разі важливим чинником є термін вагітності, на якому відбулось інфікування, а також той факт, зараження вагітної відбулось вперше чи має місце повторна активація інфекції - у другому випадку ймовірність інфікування плода та розвитку важких ускладнень істотно нижче.

Вірус герпесу 6 типу

Найчастіше асоціюється з висипкою (roseola infantum, або розеола), його ще називають «шостою хворобою». Захворювання зазвичай починається раптово з підвищення температури тіла, що триває 3-5 днів, після чого виникає висип на тулубі і поширюється на кінцівки і обличчя, коли температура знижується.

Вірус герпесу 7 типу

Інфікує майже всіх дітей віком до 3 років. Він дуже схожий на вірус герпесу 6 типу. З’ясовано, що цей тип вірусу герпесу є причиною деяких випадків розеоли. Сьогодні точно не визначений зв'язок між цим вірусом і певною дитячою хворобою або синдром. Однак вважається, що вірус герпесу 7 типу може сприяти розвитку інших станів або посилювати хвороботворний вплив вірусу Епштейна - Барр.

Вірус герпесу 8 типу

Асоціюється з саркомою Капоші, яка є онкологічним захворюванням сполучної тканини. Нещодавно було з'ясовано, що вірус герпесу 8 типу пов'язаний з саркомою Капоші у хворих на ВІЛ/СНІД, а також з деякими пухлинами черевної порожнини.

Загалом віруси герпесу 6, 7 і 8 типів на сьогодні ще недостатньо вивчені, розглядається їх роль у розвитку синдрому хронічної втоми.

Розповсюдженість і шляхи інфікування вірусом простого герпесу | Вірус Стоп

Життєздатність вірусу герпесу у зовнішньому середовищі при кімнатній температурі і нормальній вологості повітря зберігається протягом 24 годин, при температурі +50-52°С він інактивується через 30 хвилин, а при низьких температурах (-70°С) вірус здатний зберігати життєздатність протягом 5 діб. На металевих поверхнях (монети, дверні ручки, водопровідні крани) вірус виживає протягом 2 годин, на вологих тканинах (рушники, вата, марля) - протягом усього часу їх висихання (до 6 годин).

ВІРУСИ ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ 1 І 2 ТИПІВ
Зазвичай передаються безпосередньо при прямому контакті з пошкодженими тканинами або біологічними рідинами інфікованої людини, а також побутовим шляхом через предмети, що використовуються в повсякденному житті. Можлива також передача інфекції повітряно-крапельним шляхом. Варто зазначити, що інфікування вірусом можливе під час періодів безсимптомного вірусоносійства. Однак вірус герпесу не здатний проникати через неушкоджений роговий шар шкіри, що обумовлено відсутністю на ньому специфічних рецепторів.
Після потрапляння на шкіру або слизову оболонку протягом 4 - 6 діб вірус простого герпесу розмножується в клітинах шкіри та слизової оболонки, що викликає утворення характерних для герпетичної інфекції проявів – утворення численних пухирців з прозорим вмістом. Також можуть збільшуватися лімфатичні вузли, погіршуватися загальне самопочуття. Загалом вираженість проявів залежить від стану імунної системи людського організму.
Герпес проникає через слизові оболонки порожнини рота, верхніх дихальних шляхів і статевих органів. Подолавши тканинні бар'єри, вірус потрапляє в кров і лімфу. Потім потрапляє в різні внутрішні органи. Вірус проникає в чутливі нервові закінчення і вбудовується в генетичний апарат нервових клітин, де залишається на все життя. Імунна система реагує на проникнення герпесу виробленням специфічних антитіл, які блокують циркулюючі в крові вірусні частинки. Характерно пробудження інфекції в холодну пору року, при простудних захворюваннях, при гіповітамінозі.

ВИНИКНЕННЯ РЕЦИДИВІВ
Вірус простого герпесу 1 і 2 типів, після закінчення спалаху захворювання, зберігається в нервових гангліях, де досить довго може ніяк не проявляти себе. Утакому стані нові віруси не утворюються. Причини повторної активації (рецидивів) герпетичної інфекції точно не встановлені, але відомі фактори, що провокують розвиток і рецидиви проявів:
• зміни в імунній системі, наприклад у жінок перед, після і під час менструації;
• ГРВІ, грип та інші захворювання, що супроводжуються високою температурою;
• локальні пошкодження в ділянці губ або очей;
• побічні ефекти променевої терапії;
• переохолодження або перегрівання;
• вплив ультрафіолетового опромінення.
Тривалість періоду виділення віруса після щезання основних проявів у віруса простого герпесу 1 типу – до 1 місяця, 2 типу - доба.

ВІРУС ВІТРЯНОЇ ВІСПИ
Передається через безпосередній контакт з ураженою шкірою або повітряно-крапельним шляхом. Цей вірус вирізняється надзвичайною леткістю: якщо в дитячому садочку в одній групі буде хоча б одна дитина з вітрянкою, то з вірусом проконтактує увесь дитячий садок, навіть ті, хто у групу, де перебуває інфікований малюк жодного разу не заглядав. Тому понад 90% дорослих стикається з цим вірусом у дитинстві, а людський імунітет протягом усього життя «тренується» щоразу, як тільки відбувається контакт з інфікованою людиною, частіше за все з власними дітьми. Це є своєрідним захистом від оперізуючого лишаю – ще одного захворювання, що викликається вірусом вітряної віспи. Він може тривало «переховуватись» від захисних сил організму в неврових вузлах. Якщо в дорослому віці виникають ситуації, що суттево послаблюють імунітет (погіршення стану здоров'я або надмірний стрес), вони зумовлюють «пробудження» вірусу.
Оперізуючий лишай характеризується появою больових відчуттів вздовж нервів і головного болю. Через кілька днів на ділянці шкіри по ходу нерва виникає висип у вигляді згрупованих пухирців з прозорим, а при тяжкому перебігу - гнійним і кров'яним вмістом. Одночасно спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, підвищення температури тіла, погіршеня самопочуття. Відчуття болю в нервах може зберігатися місяцями після одужання.

ВІРУС ЕПШТЕЙНА-БАРР
Вірус герпесу 4 типу теж надзвичайно поширений серед людей. Він уражає захисні клітини крові (лімфоцити) і епітеліальні клітини. Він зазвичай поширюється через рідини людського організму, зокрема слину, тому його можна «отримати» при поцілунках, спільному використанні посуду, зубних щіток тощо. Вірус Епштейна-Барр також передається через інтимний контакт, через сперму, а також через кров при переливанні крові та пересадці органів. Більшість людей стикаються з цим вірусом у певний період свого життя, частіше в дитинстві. На сьогодні вважається, що 50 -70% дорослого населення і 50% дитячого інфіковано ним. Однак більшість людей не знають про те, що вони інфіковані.

ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ
На сьогодні є одним з найбільш поширених вірусних інфекцій у всьому світі. Цитомегаловірус (вірус герпесу 5 типу) розмножується переважно в слинних залозах і нирках і виділяється з організму інфікованого через слину і сечу. Тому передача здійснюється через контакт з інфікованими рідинами, а саме: повітряно-крапельним шляхом, а також через слину при поцілунках; статевим шляхом – через сперму. Можлива передача вірусу при переливанні крові, в пологах і під час вагітності.
Шляхи передачі вірусів герпесу 6, 7 і типів на сьогоднішній день вивчаються науковцями всього світу. Людство ще мало знає про них.
Матері можуть давати вірус герпесу своїй дитині під час пологів. Якщо дитина народилася під час першого епізоду генітального герпесу у матері, то вона матиме серйозні проблеми зі здоров'ям.

Розвиток герпесу в новонародженого відбувається при контакті дитини з вірусом простого герпесу в статевих шляхах під час пологів. Це захворювання є рідкісним, складаючи приблизно 10 випадків на 100 000 дітонароджень в світі, проте воно призводить до тривалої неврологічної інвалідизації або смерті. Ризик розвитку герпетичного ураження дитини особливо високий, якщо первинне інфікування матері відбувається на пізніх термінах вагітності. У жінок, які перенесли генітальний герпес до вагітності, ризик передачі вірусу дитині значно нижчий.
Вірус генітального герпесу може передаватися через плаценту, вражаючи нервову тканину плода. Особливо небезпечно вплив вірусу на майбутню дитину під час першого триместру вагітності, коли відбувається закладка внутрішніх органів малюка. Також генітальний герпес підвищує ризик викиднів і передчасних пологів. Для попередження передачі вірусу від матері до дитини під час пологів лікар може прийняти рішення про проведення кесаревого розтину.
Якщо зараження плода відбулося, вірус може вразити очі, шкіру, слизові оболонки і серцево-судинну систему дитини. При відсутності лікування смертність інфікованих новонароджених становить 60%.

Методи діагностики вірусу герпесу – лабораторні, культуральні, імунограма | Вірус Стоп

Визначення наявності вірусу герпесу в організмі людини проводиться перш за все лікарем під час огляду пацієнта. Наявність типового пухирцевого висипу характерної локалізації дає змогу запідозрити наявність герпетичного ураження. Однак здебільшого це стосується інфікування вірусами простого герпесу 1 та 2 типів, вітряної віспи та оперізуючого лишаю. Підозра на цитомегаловірусну інфекцію, ураження вірусом Епштейна-Барр, а також наявність нетипових форм захворювання вимагає залучення лабораторних методів діагностики герпетичного ураження.

МЕТОДИ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Метою проведення лабораторних досліджень є виявлення самого вірусу герпесу в крові або тканинах людського організму, визначення його типу та концентрації. На сьогодні встановлення остаточного діагнозу герпесвірусної інфекції вимагає виділення вірусу з уражених ділянок, або виявлення вірусних генних продуктів.
Загалом, враховуючи характерний для всіх вірусів герпесу прихований перебіг інфікування, на сьогодні лабораторні методи виявлення збудника вважаються основними.
Обов’язковим сьогодні вважається проведення лабораторного дослідження для виявлення герпесу в жінок, що планують вагітність або вже вагітні, людям, яким планується проведення операції з трансплантації (пересадки) органів.
На сьогодні існує багато методів лабораторного виявлення вірусів герпесу. Який з них обрати - визначає лікар, можливо для уточнення ситуації їх потрібно буде декілька, але доречним буде знати про їх основні характеристики.

МЕТОД ПЛР
З методів діагностики герпетичної інфекції основним є метод полімеразної ланцюгової реакції. На сьогодні це досить поширений метод діагностики, що ґрунтується на виявленні вірусу в тканинах і біологічних рідинах людського організму навіть тоді, коли кількість вірусних часток мізерна, а сам вірус перебуває в «сплячому» стані. Метод заснований на багаторазовому відтворені генетичного матеріалу вірусу з подальшим визначенням його типу. Для проведення цього дослідження може використовуватись будь-яка тканина людського організму. Цей метод виявився найбільш успішним в діагностиці ураження вірусом простого герпесу нервової системи.

МЕТОД ІМУНОФЕРМЕНТНОГО АНАЛІЗУ
Ще один широко застосовуваний для діагностики герпетичної інфекції - імуноферментний аналіз. Цей метод базується на виявленні захисних факторів у крові людини, за допомогою яких організм бореться зі збудником. Зазвичай визначають ранні захисні фактори (імуноглобулін М), які свідчать на користь спалаху захворювання, та пізні захисні фактори (імуноглобулін G), що підтверджує наявність вірусу в організмі, та визначають їх кількість. Тобто для підтвердження діагнозу герпетичного інфікування обов’язковою умовою є збереження здатності імунної системи людини виробляти захисні фактори (імуноглобуліни), якщо опірність організму знижена, то недостатня кількість цих факторів свідчить більше на користь імуносупресії, ніж про відсутність вірусу герпесу в людському організмі, що потребує дослідження статусу (стану самої імунної системи).

МЕТОД ІМУНОФЛЮОРЕСЦЕНТНОГО АНАЛІЗУ
Полягає в обробці взятого на дослідження матеріалу спеціальними розчинами, завдяки яким збудник ніби «світиться» і його добре видно під електронним мікроскопом. Зрозуміло, що коли вірусних часточок в організмі мізерна кількість, або він перебуває в прихованому стані, інформативність такого методу невисока.

ІМУНОГРАМА
Додаткові методи використовуються за потреби. Зокрема це проведення імунограми, яка не стільки підтверджує наявність вірусу герпесу в організмі людини, скільки відображає стан імунної системи загалом в конкретний момент часу. Для інформативності цього дослідження його необхідно проводити кілька разів, тільки в такому разі виявлені зміни можна буде трактувати як інфікування. Зокрема, з його допомогою можна визначити розвиток пригнічення імунної системи за зниженням вмісту імуноглобулінів, на підставі чого може призначатись відповідне лікування.

КУЛЬТУРАЛЬНИЙ МЕТОД
Полягає в тому, що для виділення збудника отримані зразки тканини або рідин організму, які уражені вірусом, спеціально готують та вводять у сприйнятливі клітинні лінії та поводять спостереження за розвитком притаманних герпесу клітинних ефектів. Ця методика є найбільш корисною для діагностики інфекції, викликаної вірусом простого герпесу 1 і 2 типів, або вірусом вітряної віспи через їх відносно короткі цикли розмноження. Ідентифікація цитомегаловірусу за допомогою клітинної культури вимагає більш тривалого періоду часу через його тривалий період розмноження. Вірус Епштейна-Барра не викликає характерні зміни в клітинній культурі тому цей метод для виявлення цього вірусу не використовується.Так само віруси герпесу 6 і 7 типів мають унікальні характеристики росту, які ускладнюють ідентифікацію в системах культури клітин.
Насамкінець, визначення цитомегаловірусної інфекції заслуговує особливої уваги з урахування негативного впливу на перебіг вагітності та стан дитини. Цитомегаловірус діагностують за допомогою таких методів: виявлення специфічних захисних факторів у крові, проведення полімеразної ланцюгової реакції, культурального дослідження, а також цитологічного дослідження з метою виявлення специфічних для цитомегаловірусу гігантських клітин.

Профілактика герпесних інфекцій та методи захисту | Вірус Стоп

Вважається, що часті стресові ситуації, перевтома, неправильний спосіб життя (нерегулярний сон, куріння, неправильне харчування, недостатня рухова активність тощо), хронічні захворювання негативно впливають на стан імунної системи, що створює сприятливі умови для активації вірусу і почастішання спалахів герпесу. Виявлення та уникнення цих факторів може допомогти зменшити частоту загострень герпесу.

ВІРУС ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ 1 ТИПУ
Найбільш заразний у період загострення, проте може передаватися і тоді, коли симптоми відсутні, а самопочуття хворого не порушене. Тому на час загострення простого герпесу слід максимально зменшити, а краще взагалі припинити контакти хворого з оточуючими, що дасть змогу суттєво зменшити імовірність передачі інфекції. Хворий у період спалаху хвороби не повинен користуватися чужими предметами особистої гігієни, на цей період для нього необхідного виділити індивідуальний посуд, рушник, зубну щітку, виділити окрему постільну білизну тощо. В жодному разі цими предметами не повинні користуватися члени сім’ї – для них засоби індивідуальної гігієни хворого є джерелом герпетичної інфекції. Хворому на час герпетичних висипань не слід торкатися руками уражених ділянок шкіри, а якщо так вже сталось – наприклад, після нанесення мазей або кремів, необхідно ретельно вимити руки, тому що таким чином хворий може сам інфікувати себе (ураження очей). Краще для обробки ділянок ураження використовувати одноразові ватні палички або спонжі, і обов'язково викидати після використання. Адже всі предмети, що проконтактували з ураженою герпесом ділянкою, на найближчі години стають джерелом інфікування для членів родини, особливо для маленьких дітей. Тому у цей період не варто втрачати пильність.
Також людям з герпесом слід утримуватися від оральних статевих контактів, щоб не допустити передачу вірусу простого герпесу 1 типу на статеві органи статевого партнера. Особам з симптомами генітального герпесу рекомендовано утримуватися від статевих зносин, поки у них спостерігаються будь-які симптоми.

ВІРУС ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ 2 ТИПУ
Заходами, що зменшують ризик розвитку або інфікування вірусом герпесу 2 типу (генітального герпесу) є:
• Використання презервативів під час сексу.
• Утримання від статевого контакту, коли присутні симптоми.
• Уникнення поцілунків при герпетичній висипці на губах чи слизовій оболонці порожнини рота.
• Загалом віддавати перевагу моногамним стосункам.
Систематичне і правильне користування презервативами може допомогти запобігти поширенню генітального герпесу. Однак презервативи здатні лише знизити ризик інфекції, оскільки зараження генітальним герпесом може статися на тих ділянках, які презервативом не захищені.

ПРОФІЛАКТИКА ГЕРПЕТИЧНИХ ІНФЕКЦІЙ
Загалом зводиться до дотримання загальних правил запобігання респіраторним захворюванням (уникати людних місць і натовпів, проводити загальнозміцнювальні заходи для посилення опірності організму). Оскільки вірус Епштейна-Барр та цитомегаловірус передається здебільшого через слину, то заходи їх профілактики досить однозначні і полягають у дотриманні елементарних правил особистої гігієни.
Вагітним жінкам з симптомами генітального герпесу слід інформувати про свій стан лікаря. Запобігання первинному інфікуванню вірусом генітального герпесу особливо важливо на пізніх термінах вагітності, оскільки саме в цьому періоді існує максимальний ризик розвитку герпесу в новонародженого. Тому профілактичні заходи щодо інфікування герпесом під час вагітності полягають у виключенні статевих контактів з партнером, у якого є герпетичні висипання, а в третьому триместрі вагітності варто взагалі утриматися від інтимних стосунків, якщо у партнера коли-небудь мали місце бути герпетичні висипання.

Наразі проводяться дослідження щодо розробки більш ефективних методів профілактики зараження вірусами герпесу, наприклад, вакцин. На даний час вивчаються кілька вакцин-кандидатів проти вірусів простого герпесу. Вакцина проти вітряної віспи була нещодавно зареєстрована в США. На даний час це єдина герпесвірусна інфекція, проти якої існує щеплення. Ця жива, ослаблена вакцина призначена для імунізації здорових дітей, а не осіб з ослабленим імунітетом. Експериментальні вакцини для вірусів простого герпесу 1 і 2 типів і цитомегаловірусу знаходяться на різних стадіях клінічних випробувань. Вакцини проти вірусу Епштейна-Барр сьогодні лише розробляються.

Лікування герпесу, ефективні методи, перебіг та ускладнення

Ще донедавна вважалось, що вилікувати герпетичну інфекцію неможливо. Це пов'язувалось з багатьма чинниками, зокрема прихованим перебігом і тому не завжди вчасно діагностованим захворюванням, тривалим перебуванням вірусу герпесу в організмі людини в важко доступних місцях, зокрема нервових вузлах та сплетеннях, формуванням пригнічення імунної системи.

ЯК ЛІКУВАЛИ ГЕРПЕС ДО СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ?
Ще вчора лікування ураження вірусами простого герпесу 1 та 2 типів було здебільшого спрямоване на усунення спалахів хророби, зниження ступеня тяжкості симптомів і частоти появи ознак герпетичного захворювання. Рекомендованими також були заходи, що полегшували самопочуття пацієнта та зміцнювали імунний захист організму, а також зменшували імовірність передачі вірусу сприйнятливим людям.

ЧИ ЕФЕКТИВНЕ ТРАДИЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ ГЕРПЕСУ?
Наявні противірусні засоби, що нині широко застосовуються в практичній медицині, тільки пригнічують розмноження вірусу, але не видаляють фрагменти вірусних часток з нервових клітин. Тому завжди існує ймовірність повторних висипань, особливо при імунодефіцитах (наприклад, при ВІЛ-інфекції або пухлинах). Отже, застосування противірусних засобів дозволяє лише зменшити активність вірусу і полегшити симптоми, проте вказані лікувальні засоби вилікувати герпетичну інфекцію не можуть.
Безумовно, лікування герпесу обов'язково повинно бути комплексним і індивідуальним. Однак наразі склалась ситуація, коли ті, хто часто страждає від спалахів герпесу, часто безконтрольно приймають противірусні препарати, що призвело до того, що в усьму світі сьогодні визначається зменшення чутливості самих вірусів до цих засобів з одного боку, та ще більше пригнічення імунної системи, оскільки вони є досить токсичними, – з іншого.

ЯК ЛІКУВАТИ ХРОНІЧНИЙ ГЕРПЕС?
Як відомо, хронічна герпесвірусна інфекція (як і будь-яка інша), обумовлена тривалим персистуванням (перебуванням) збудника в організмі людини, сприяє розвитку імунодефіциту (значного зниження опірності людського організму) через недостатність кількох ланок імунної системи. З цією метою під час лікування та для попередження загострень хронічної герпесвірусної інфекції необхідним є також використання засобів для корекції імунного статусу людини.
Застосування комплексної терапії герпесвірусних інфекцій має декілька вагомих переваг:
- комплексний підхід дозволяє більш ефективно пригнічувати вірусну інфекцію, впливаючи на основні причини її розвитку.
- можливість зменшення дози та тривалості застосування противірусних хіміопрепаратів (зниження ризику розвитку побічних ефектів та токсичного навантаження на організм хворого).
- скорочення тривалості загострення та зменшення строків лікування.
- адекватна імунокорекція сприяє збільшенню тривалості безрецидивного періоду.
Препаратами першої лінії сьогодні вважаються засоби, діючою речовиною яких є Протефлазід, які випускаються у лікарських формах – краплях та суппозиторіях. Поряд з доведеною противірусною активністю вони позбавлені багатьох вищевказаних негативних ефектів. Дозування згідно інструкції, консультація з лікарем – обов'язкова.

ТЯЖКИЙ ПЕРЕБІГ ТА УСКЛАДНЕННЯ ГЕРПЕСУ
При тяжкому перебігу герпетичного захворювання, рясних пухирцевих висипаннях зростає імовірність приєднання бактеріальної інфекції, що ще більше ускладнює ситуацію та вимагає призначення протимікробних засобів. Такий стан часто визначається при зниженій опірності імунної системи організму людини, що виникає в разі тривалого прихованого перебування вірусу. Тому зміцнення імунітету розглядається як додатковий метод позбавлення вірусу герпесу. Однак проведення загальнозміцнювальних заходів є доречним тоді, коли немає загострення захворювання, а не в розпал висипу. Вони допомагають знизити кількість рецидивів герпесу, однак не в змозі усунути вірус повністю.
Місцеве лікування вогнищ ураження для полегшення самопочуття хворого зовнішніми формами специфічних препаратів можливо лише при ураженні вірусами простого герпесу 1 та 2 типів та, в поєднанні з системним введенням, при герпетичному ураженні очей. При його здійсненні у період перед або одразу після появи первинних проявів тривалість загострення зменшується і вираженість симптомів пом'якшується. На додаток до специфічних препаратів доцільно місцеве застосування антисептиків при вторинної бактеріальної інфекції, що сприяє швидшій епітелізації ерозивно-виразкових уражень.
Спроби одночасного застосування імуномодуляторів, індукторів інтерферону, гормонів тимуса, адаптогенів при патологічних станах, зумовлених інфікуванням вірусом Епштейна-Барр, при оперізуючому лишаї та цитомегаловірусній інфекції, з метою активізації факторів імунного захисту та підвищення ефективності лікування також не дозволяють видаляти вірус герпесу з організму. Наразі вони вважаються засобами супутньої терапії, які діють опосередковано та володіють лише загальнозміцнюючою та протизапальною дією для полегшення спалаху захворювання.
Важливо пам'ятати, що широко рекомендовані засоби з ехінацеї, стимулюють імунну систему і протипоказані в період вагітності, оскільки можуть підвищувати визик невиношування вагітності та передчасних пологів, і не мають прямої противірусної дії.
Тоді як за даними досліджень, призначення противірусного засобу з діючою речовиною Протефлазіду у вагітних з невиношуваням вагітності на тлі герпетичної інфекції покращує прогноз як щодо перебігу самої вагітності, так і зменшує імовірність інфікування майбутньої дитини. Це пов'язано з тим, що зазначений противірусний засіб має поліфармакологічну (декілька механізмів противірусної дії) пряму противірусну дію, м'яко коригує імунний статус вагітної жіки та поліпшує його відповідь на дію агресивних вірусів.

Цікаві та важливі факти про герпес | Вірус Стоп

• Уперше вірус герпесу був виділений W. Gruter у 1912 році.
• Доведена роль вірусів герпесу у прискоренні вбудовування вірусу папіломи людини у геном людської клітини, що підвищує ризик формування онкологічних захворювань: порожнини рота, шийки матки, жіночих та чоловічих зовнішніх статевих органів і прямої кишки. Одночасне інфікування вірусом простого герпесу 2 типу і вірусом папіломи людини при дисплазії шийки матки у 34 рази підвищує імовірність розвитку раку цієї локалізації.
• Дві тисячі років тому в стародавньому Римі імператор Тіберій ввів заборону на публічні поцілунки у Сенаті щоб зупинити пошестя герпесу
• У XIX столітті герпес називали «хворобою аристократів» і він був досить рідкісним захворюванням. На сьогоднішній день це однин з найпоширеніших вірусів людини.
• Тривалий час герпес вважали «хворобою французьких королів». Причому на генітальний герпес страждали не лише представники династії Бурбонів, але й їх численні фаворитки. Генітальний герпес вплинув на хід історії. Вважається, що найжорстокіші укази видавалися в момент загострення хвороби.
• У середині 60-х років минулого століття американські секретні служби намагались зробити вірус бактеріологічною зброєю. На щастя, у ті роки їхнім задумкам не вдалось здійснитися. А невдовзі у США стикнулися з іншою проблемою. Наприкінці 70-х – на початку 80-х років американці стикнулися з наслідками сексуальної революції, в результаті якої розгорілася епідемія генітального герпесу.
• Декілька років тому експертами ВООЗ була представлена загальна епідеміологічна картина, яка свідчить про майже 100% інфікування населення планети вірусами простого герпесу 1 і 2 типів, при цьому лише у 10–20% інфікованих наявні різні клінічні прояви герпетичної інфекції. Європейське регіональне бюро ВООЗ відносить герпес-вірусні інфекції до групи хвороб, які визначають майбутнє інфекційної патології. Масштаби захворюваності у поєднанні із завданою шкодою – психологічною і фізіологічною – визначають важливе медичне та соціальне значення цих інфекцій.
• Спалахи герпесу в 30% випадків стають причиною спонтанних абортів на ранніх термінах вагітності, понад 50% пізніх викиднів, і посідають друге місце після вірусу краснухи за частотою формування вроджених вад розвитку в новонароджених дітей.
• Герпетична інфекція найбільш заразна в період наявності симптомів, але може передаватися і за їх відсутності.
• Інфікування вірусом простого герпесу 2 типу збільшує ризик зараження і передачі ВІЛ-інфекції.
• Особи, вже інфіковані вірусом простого герпесу 1 типу, не можуть заразитися ним повторно, однак можуть інфікуватися вірусом простого герпесу 2 типу, що вражає статеві органи.
• Значна частина заражень вірусом простого герпесу 1 типу трапляється в дитинстві, потім інфекція зберігається протягом життя.
• Вірус простого герпесу 2 типу передається майже виключно статевим шляхом і проявляється ураженням генітальної або анальної ділянки (генітальний герпес). Проте вірус простого герпесу 1 типу через орально-генітальний контакт також може інфікувати ділянку статевих органів і викликати генітальний герпес.
• Інфікування вірусом простого герпесу 1 і 2 типів в основному минає безсимптомно, але може супроводжуватися легкими симптомами або викликати утворення болючих пухирців або виразок в інфікованої зоні.
• Доведено, що вірус простого герпесу 2 типу і вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) впливають один на одного. Герпетична інфекція збільшує ризик зараження ВІЛ-інфекцією приблизно в 3 рази. Крім того, особи, заражені ВІЛ і герпесом 2 типу, з більшою ймовірністю передають ВІЛ іншим. У осіб, інфікованих ВІЛ, герпес 2 типу є однією їх найбільш частих інфекцій і зустрічається у 60-90% осіб з ВІЛ-інфекцією.
• Герпес є стимулюючим фактором для розвитку хвороби Альцгеймера. Вірус простого герпесу виявляється в мозку майже 70% пацієнтів з хворобою Альцгеймера.

Герпес у дітей та немовлят – рецидиви, причини, загострення

Інфекції вірусу герпесу є повсюдними і характеризуються різноманітністю клінічних проявів. Більшість первинних контактів з вірусами герпетичної групи відбувається саме в ранній дитячий період – від 1 до 5 років. Треба сказати, що діти в цьому віці вкрай уразливі через несформовані імунні захисні механізми. Численні віруси їм передаються здебільшого шляхом контакту з інфікованою слиною дорослих. Так відбувається перше знайомство дитини з більшістю вірусів.

Контакт з інфікованою слиною – основний шлях інфікування герпесом в дитячому віці

Вірусом простого герпесу 1 типу дитина інфікується зазвичай від дорослого, який в цей момент має симптоми герпесу. Перші прояви захворювання найчастіше виникають у ротовій порожнині (стоматит) з ураженням ясен (гінгівіт). Якщо в дорослих герпетична інфекція найчастіше себе нічим не проявляє, то в діток навпаки захворювання характеризується різким початком з підвищенням температури тіла. Дитина стає дратівливою, неспокійною, відмовляється від їжі, п’є мало рідини. Якщо мама зазирне в рот, то побачить почервонілу та набряклу слизову оболонку ротової порожнини і ясен з кровоточивими ділянками. У немовлят виникає слинотеча через біль при ковтанні. При першому прояві герпесу пухирі часто поширюються за межі рота на губи та шкіру обличчя. Пухирці, спочатку дрібні, з часом збільшуються у розмірах і можуть зливатися між собою, утворюючи великі виразкові ділянки. У дитини також можуть збільшуватись і ставати болючими лімфатичні вузли, виникати біль у горлі тощо.

Герпес у дітей часто рецидивує

Імунний захист дитячого організму ще недостатньо сформований, щоб впоратися з вірусом герпесу, унаслідок чого той стає дуже агресивним. Тому прояви герпесу можуть повертатися з кожним наступним кашлем та застудою, а це буває досить часто: деякі діти можуть мати декілька спалахів на рік. Коли вірус реактивується, висип формується на тому самому місці, але зазвичай не всередині рота.
Перші ознаки спалаху включають поколювання, свербіж або печіння. Батьки помічають, що дитина торкається або дряпає ділянку почервоніння на губі, де згодом з’являється герпетичний пухирець.
У період спалаху вірус герпесу дуже заразний, тож дітлахи, роздираючи руками сверблячі пухирі, розносять вірус по всьому організму. Так відбувається вірусне інфікування очей, яке вважається серйозним ускладненням і тяжких випадках може призводити до ураження рогівки аж до розвитку сліпоти. Герпетичний кератит сьогодні є основною причиною сліпоти у всьому світі.

Читайте також

Капуста проти герпесу: вчені розраховують перемогти вірус

Як вберегти дитину від хвороб у сезон ГРВІ та грипу?

ВІРУС ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ НЕМОВЛЯТ

Батьки або родичі з герпесом повинні бути особливо обережні, їм не слід цілувати дітей.

Батькам варто знати основні фактори, що можуть спровокувати повторний спалах герпесу в дитини:
• перевтома і стрес,
• вплив інтенсивного сонячного світла, тепла, низьких температур або сухості,
• травма або пошкодження шкіри,
• захворювання, найчастіше застудні,
• зневоднення,
• погане харчування.

Що можуть зробити батьки
Пам’ятайте, що дітям для одужання може знадобитися трохи більше часу, ніж це відбувається в дорослих. У цей період батькам важливо полегшити стан дитини, намагатися захистити її від додаткового впливу чинників, що погіршать стан дитини та вжити заходів, щоб зупинити розповсюдження збудника. Дитині варто приймати прямі противірусні засоби, що згубно впливають на вірус герпесу.

Читайте ще

Розповсюдженість і шляхи інфікування вірусом простого герпесу | Вірус Стоп

Як дієво зупинити поширення герпесу у Вашій родині
По-перше, не дозволяйте дитині торкатися чи розчухувати уражені ділянки, пошкоджувати сверблячі пухирі, оскільки це може поширювати вірус на інші частини тіла і очі, а також на інших дітей, які торкаються іграшок та інших предметів, з якими вони граються. Регулярно і ретельно мийте дитячі руки та іграшки, з яким дитина гралася. Краще, щоб на цей період дитина не контактувала з іншими дітками.
Під час спалаху герпесу виділіть вашій дитині окремі посуд, рушник, зубну пасту або інші предмети, щоб уникнути поширення інфекції у родині. Крім того, після використання періть дитячі рушники та постільну білизну окремо та в гарячій воді.
Якщо можливо, на час спалаху герпетичної інфекції не відвідуйте садок/школу, залиште дитину вдома. Особливо це стосується дошкільнят, адже в дитячому колективі дитина з герпесом може стати джерелом інфікування інших дітей.
Якщо ваша дитина займається у спортивних гуртках, які включають контакт шкіра до шкіри, наприклад, різні види боротьби, то на період спалаху герпесу варто зробити перерву. Крім того, батькам варто переконатися в тому, що після занять килимки та інше обладнання регулярно чистять.
Для полегшення стану дитини у період загострення герпесу необхідно давати більше пити рідини, Це можуть бути вітамінні напої, які дозволять уникнути зневоднення дитячого організму. Натомість уникайте кислої їжі та напоїв (наприклад, цитрусові напої), вони ще більше подразнять і так болючу ділянку герпетичного ураження.
Переконайтеся, що у вашої дитини достатньо сну, фізичної активності і добре збалансоване харчування.
Підтримуйте свою дитину, допоможіть їй впоратися зі стресом, який може підвищити ймовірність рецидиву герпесу.

У яких випадках необхідно звернутися до лікаря
1. При першому спалаху герпетичної інфекції, особливо якщо дитина часто та тривало хворіє на застудні захворювання, або має хронічні стани.
2. Якщо пухирцевий висип виник у малюка до 1 року
3. Якщо на шкірі довкола очей в дитини з’явились виразки або пухирі – це може свідчити про герпетичне ураження очей.
4. У дитини під час спалаху герпесу з'явився головний біль, підвищилась температура тіла, виникла млявість: це може сигналізувати про небезпечну інфекцію мозку, викликану вірусом герпесу, включаючи менінгіт або енцефаліт.
5. Якщо виразки не загоюються протягом 7-10 днів або шкіра довкола ділянки ураження почервоніла, набрякла або гаряча на дотик: це можуть бути ознаки приєднання бактеріальної інфекції в дітей зі зниженою опірністю організму.
6. Якщо у дитини часто виникають герпетичні виразки при застуді.

Бережіть своїх дітей, будьте уважними до них – разом ви успішно поборете вірус герпесу.

Читайте також

8 речей, які варто викинути заради здоров’я

ТОП-10 продуктів для зміцнення імунітету восени