Чим небезпечний вроджений герпес та як захистити малюка?

Герпесом найчастіше називають інфекцію, яка спричинена вірусом простого герпесу 1 і 2 типів, в народі – «застуда на губах».  За багатьма даними свытових епідеміологічних досліджень, герпес поширений на всій Земній кулі. Приблизно до 40-річного віку понад 90% населення вже мають вироблені антитіла до вірусу герпесу, відповідно, хоча б один раз у житті вони вже перенесли дану інфекцію.

Тяжкість перебігу захворювання, сприйнятливість організму до герпетичної інфекції залежать великою мірою від стану імунної системи людини.

Вірус простого герпесу, як правило , вражає в першу чергу слизові оболонки, шкіру, нервову систему та інші внутрішні органи людини.

Як заражаються герпесом?

Джерелом зараження служать носії вірусу, які виділяють його в навколишнє середовище, а також хворі зі свіжими герпетичними висипаннями. Для зараження герпесвирусною інфекцією достатньо попадання вірусних частинок на слизові оболонки або на шкіру людини. Герпесвірусна інфекція може також передаватися через предмети, заражені вірусом: через рушник, посуд, постільну білизну, іграшки та інші предмети побуту.

При інфікуванні генітальним герпесом інфекція передається статевим шляхом. Генітальним герпесом більшість людей інфікується з початком статевого життя.

Читайте також: Що робити, якщо під час ГРВІ з’явився герпес

Також пильної уваги заслуговує і вроджений герпес – це вірусне захворювання, що викликається внутрішньоутробним інфікуванням плоду. Внутрішньоутробне інфікування можливе в тому випадку, коли у матері в період вагітності відбувається розвиток первинної герпетичної інфекції з відповідним попаданням вірусів герпесу в кров.

Зазвичай вірус потрапляє в організм новонародженого, коли плід проходить через інфіковані родові шляхи, але можливе і зараження в утробі матері. У такому випадку хвороба протікає важко і, як правило, закінчується викиднем або народженням недоношеної дитини з сукупністю відхилень від нормальної будови організму.

Ознаки захворювання безпосередньо пов’язані з його вродженою формою (локалізованою, церебральною і генералізованою). Зазвичай перші симптоми виникають через 1-2 тижні і проявляються так званими  «везикулами». Висип може розміщуватися на будь-якій частині тіла, бульбашки мають невеликий розмір і наповнені рідиною, що виділяється серозними оболонками. Найчастіше везикули нагромаджуються у групи і навіть здатні зливатися між собою. Шкіра під висипом набрякає і червоніє. Коли пухирці розкриваються, вони утворюють ерозії.

При найменших ознаках захворювання слід негайно звернутися до спеціаліста.

Віктор Адаменко, лікар-дерматолог