Група вірусів ВПЛ – фактори ризику, штами, інфікування

На сьогоднішній день вірус папіломи людини (ВПЛ) відноситься до найпоширеніших вірусів, якими щороку заражається все більше людей. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ВПЛ зустрічається у кожного шостого жителя Землі. Це означає, що кожному з нас вкрай необхідно знати про цей вірус якомога більше, щоб уникнути знайомства з ним, а якщо інфікування вже відбулось - то бути обізнаним щодо основних та найбільш ефективних заходів лікування, що дасть змогу зменшити темпи прогресування захворювання та запобігти розвитку ускладнень.

ВПЛ об’єднує групу вірусів, що налічує понад 170 типів.

При інфікуванні ВПЛ проникає всередину клітин шкіри людини або слизових оболонок, вбудовується у геном та порушує процеси поділу клітин, що зрештою провокує розвиток різноманітних захворювань. Рак та дисплазія шийки матки, численні бородавки та кондиломи на тілі людини – це далеко не всі прояви, що може спричинювати ВПЛ. Ви мабуть чули такі назви, як папілломатоз, вірусна бородавка або кондиломатоз – це все назви патологічних станів, які викликає ВПЛ-інфекція.

З відомих на сьогодні штамів ВПЛ близько 40 впливають на здоров’я людини. Залежно від здатності викликати злоякісне переродження клітин (тобто онкогенні) ВПЛ умовно поділяють на неонкогенні папіломавіруси (1,2,3,5), онкогенні з низьким ризиком (6, 11, 34, 35, 40, 42, 43, 44, 54, 55, 61, 62, 70, 71, 74), онкогенні з потенційно високим ризиком (26, 53, 66) та онкогенні з високим ризиком (16, 18, 31, 33, 45, 51, 52, 58, 59, 39).

Що означає такий поділ ВПЛ та від чого він залежить? Це означає, що деякі типи ВПЛ відносно безпечні для людини, тому їх відносять до групи низького онкогенного ризику. Інші види ВПЛ роками перебуваючи в людському організмі і негативно впливаючи на імунний захист, поступово творять свою «чорну» справу. Найнебезпечнішими є ті типи ВПЛ, що призводять до розвитку онкологічного захворювання - 16, 18, 31, 33, 45, 51, 52, 58, 59, 39. Тому наприклад ВПЛ 16 типу в одних людей викликає гострокінцеві кондиломи, а в інших – рак шийки матки. Це залежить від того, на якому етапі руйнівної діяльності вірусу він був виявлений в організмі людини і що вже встиг накоїти.

Тому, якщо лікар виявив у Вас якусь бородавку чи кондилому, після необхідних обстежень у Вас виявили один з онкогенних типів ВПЛ, слід відповідально поставитися до стану свого здоров’я, дотримуватись рекомендацій лікаря та розпочинати лікування того стану, який виявили, для запобігання розвитку онкологічного захворювання.

Частіше ВПЛ передається статевим шляхом

На сьогодні він є найпоширенішою інфекцією, що передається під час інтимного контакту з інфікованим партнером. Більшість сексуально активних чоловіків та жінок інфікуються в певний момент свого життя. Також інфікування може відбуватися під час пологів від матері до дитини. Можливий і контактний шлях передачі інфекції – через мікротравми на шкірі.

Сьогодні основними факторами ризику, що збільшують імовірність інфікування ВПЛ, вважають:

• Наявність великої кількості статевих партнерів: передача ВПЛ майже завжди відбувається в результаті статевого акту з людиною, інфікованою ВПЛ. Жінки, в яких було багато статевих партнерів, зазвичай мають вищий ризик зараження ВПЛ. Контакт з партнером, який мав кілька статевих партнерів, теж підвищує ризик ВПЛ-інфікування.

• Ранній початок статевого життя у дівчат, що пояснюється незрілістю захисних механізмів статевих шляхів, а отже їх більшою сприйнятливістю до хвороботворного впливу ВПЛ.

• Куріння: підвищує ризик раку шийки матки, а також онкологічних захворювань інших локалізацій.

• Протизаплідні засоби: тривале використання деяких протизаплідних таблеток провокує зміни гормонального фону жінки, що підвищує ризик ВПЛ- інфікування.

• Одночасне інфікування іншими венеричними хворобами (ЗПСШ): хламідіоз, герпес, гонорея та сифіліс підвищують імовірність ВПЛ- інфікування.

• Соціально-економічний статус. Показники захворюваності на дисплазію та рак шийки матки вищі в регіонам з низьким рівнем доходів.

• Ослаблена імунна система. Люди, у яких ослаблена імунна система, мають більший ризик інфікування ВПЛ. Захисні сили організму можуть бути ослаблені супутніми венеричними захворюваннями (хламідіоз, герпес), ВІЛ/СНІДом або засобами, що пригнічують імунну систему, які використовуються після пересадки органів.

• Наявність ділянок пошкодженої шкіри, через які може проникати ВПЛ.

• Особистий контакт з бородавками або поверхнями, де відбувся вплив ВПЛ. Торкання бородавок або не носіння захисту при контакті з поверхнями, які зазнали впливу ВПЛ - наприклад, у громадських місцях (сауна, душ або басейн).

ВПЛ з упевненістю можна назвати “підступним", адже інфікування ним часто не супроводжується клінічними симптомами, тобто людина досить тривалий час може і не здогадуватись, що в неї є цей вірус. І лише під час чергового звернення до лікаря може виявитися, що інфікування ВПЛ вже відбулось.

Після інфікування ВПЛ хвороба може ніяк не проявлятися протягом ще 2-3 місяців – саме стільки часу потрібно для того, аби згубна дія вірусу відчутно порушила загальний стан людини (так званий інкубаційний період).

Види папілом, запобіжні заходи ВПЛ та група ризику

ТИПОВІ БОРОДАВКИ
Типові бородавки - це дрібні, м’ясисто-зернисті утворення на шкірі тілесного, білого або коричневого кольору, які найчастіше виникають на різних ділянках тіла, що найбільше зазнають травмівного впливу, особливо на пальцях, а також на руках, ліктях і колінах. Жорсткі на дотик, вони часто зовні вкриті крихітними темними цятками, які є дрібними, згрупованими кровоносними судинами. Поява типових бородавок зумовлена інфікуванням ВПЛ 4 типу. Від моменту зараження до появи бородавки минає 2-6 місяців.

ПЛАСКІ БОРОДАВКИ
Пласкі бородавки - це гладенькі, з плоскими верхівками, утворення тілесного або коричнево-жовтого кольору. Вони часто з’являються на обличчі, спині, руках або ногах. Зазвичай виникають у великій кількості. Пласкі бородавки також називають ювенільними бородавками, оскільки вони найчастіше зустрічаються у дітей та молодих людей. Бородавки, викликані ВПЛ 3, 10 або 28 типів, є доброякісними і зазвичай безболісними.
Пласкі бородавки за розмірами менші, ніж інші бородавки, та, на відміну від інших бородавок, гладенькі зверху. Вони дещо припідняті над поверхнею шкіри, часто практично не помітні. Пласкі бородавки мають округлу або овальну форму, їх діаметр не перевищує 1-3 мм. Вони можуть рости з утворенням груп від 20 до 200 бородавок. Пласкі бородавки часто з'являються навколо подряпини або місця пошкодження шкіри.

ГІПЕРКЕРАТИЧНІ БОРОДАВКИ
Гіперкератичні ураження, подібні до цвітної капусти, найчастіше викликаються ВПЛ 6 і 11 типів, та виникають на шкірі губ та слизовій оболонці порожнини рота, глотки, гортані, стравоходу, шийки матки, піхви або анального каналу. Гіперкератичні папіломи слизової оболонки порожнини рота або горла найчастіше діагностуються у людей віком від 30 до 50 років і зазвичай розташовуються на внутрішній поверхні губ і щік, на голосових зв’язках. Вони, як правило, безболісні і хворі не звертаються за медичною допомогою, якщо утворення не перешкоджають вживанню їжі або не викликають біль.

ПАПУЛЬОЗНІ (ПІДОШОВНІ) БОРОДАВКИ
Папульозні бородавки зазвичай спостерігаються у підлітків віком 10–14 років. Найчастіше вони виникають через ходьбу босоніж, частіше - у дівчаток та жінок, які травмують шкіру ніг під час носіння тісного взуття. Активність, пов’язана з додатковою мацерацією шкіри, наприклад плавання, створює додатковий ризик ВПЛ-інфікування. Глибокі підошовні бородавки, викликані ВПЛ 1 і 63 типів, зустрічаються найчастіше на ділянках, що витримують масу тіла, або в точках опори стоп. Глибокі підошовні бородавки є болючими, часто вони чутливі при натисканні на них. Проте досить часто підошовні бородавки ускладнюються місцевою кровотечею і тромбозом, що призводить до змертвіння тканини. І навпаки, бородавки, зумовлені ВПЛ 2 і 4 типів, як правило, менш болючі, але більш стійкі і погано реагують на лікування. Рідкіші типи підошовних папілом пов'язані з інфікуванням ВПЛ 57 і 60 типами.

ПРИЧИНИ УТВОРЕННЯ БОРОДАВОК
Бородавки виникають унаслідок інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ), якого наразі налічується понад 100 різних типів. Бородавки викликані типами ВПЛ 3, 10, 28 і 49, які є доброякісними (неонкогенними), на відміну від високоонкогенних типів ВПЛ, зараження якими приводить до раку шийки матки.

ХТО У ГРУПІ РИЗИКУ УТВОРЕННЯ БОРОДАВОК?
Ці утворення на шкірі виникають в 7 – 10 % населення. Найбільша частота утворення відзначається у віці від 12 до 16 років. На сьогоднішній день бородавки є одними з трьох найпоширеніших захворювань шкіри, та з однаковою частотою виникають у чоловіків і жінок.

У дітей також можуть утворюватися бородавки, оскільки вони часто травмують шкіру, що є вхідними воротами інфекційних чинників. Інфікування ВПЛ в цьому віці відбувається контактним шляхом внаслідок перебування в тісному контакті з іншими дітьми. Юнаки часто травмують шкіру обличчя та шиї під час гоління, що також підвищує ризик утворення бородавок. У жінок бородавки часто виникають на ногах через порізи бритвою. Наявність на шкірі обличчя вугрового висипу та інших елементів запального процесу також слугують вхідними воротами для ВПЛ-інфекції.

Люди з ослабленою імунною системою внаслідок хронічних захворювань, проведення хіміо- та променевої терапії, вживання імуносупресивних засобів або наявністю інших факторів мають підвищений ризик ВПЛ-інфікування. Недотримання правил особистої гігієни також підвищує ризик виникнення бородавок.

ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ ВПЛ-ІНФІКУВАННЯ
Оскільки бородавки спричинюються вірусом, вони поширюються контактним шляхом. Щоб запобігти поширенню ВПЛ, що викликає бородавки:
• Не тріть, не намагайтесь самостійно видалити і не пошкоджуйте бородавки.
• Мийте руки після контакту або лікування бородавок.
• Не торкайтеся бородавок в інших людей.
• Не використовуйте чужі рушники або інші особисті речі.
• Зберігайте дитячі іграшки чистими, якщо у дітей є бородавки, або вони грають з іншими дітьми, у яких є бородавки.
• Дотримуйтесь правил особистої гігієни.
• Носіть змінне взуття в місцях громадського відпочинку (сауни, басейни, роздягальні).

Безумовно, вказані заходи не дають 100%-захисту від виникнення бородавок, але дотримуючись цих простих рекомендацій можна значно зменшити ризик ВПЛ-інфікування.

ВПЛ-інфекція: про що ви ще не знали або чим загрожує папілома | Вірус Стоп

ВПЛ-інфекції та ризики злоякісних процесів 

Незважаючи на те, що більшість ВПЛ-інфекцій при ефективній імунній відповіді минають самостійно, а передракові ураження при своєчасному лікуванні і збереженому імунітеті вдається відтермінувати, ризик переходу інфекції в хронічну форму і прогресування передракових уражень в злоякісні новоутворення завжди залишається. Передусім це стосується інфікування типами ВПЛ з високим онкогенним ризиком. Зокрема на сьогоднішній день доведена роль ВПЛ 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 66 і 68 типів у розвитку злоякісних процесів різної локалізації. Наприклад, ВПЛ 16 і 18 типів є причиною розвитку 70% випадків раку шийки матки. ВПЛ 16 типу також пов'язують з розвитком анального раку і раку ротоглотки.
Зрозуміло, що лише одного інфікування ВПЛ не достатньо, щоб розвинувся рак. Інфекція ВПЛ є лише важливою складовою на тривалому шляху формування злоякісного новоутворення. Хоча сьогодні доведена роль численних факторів, з них найбільше значення мають куріння і ослаблення імунної системи.
Отже, для яких злоякісних новоутворень чітко доведений зв'язок з ВПЛ-інфекцією.

Рак шийки матки

Майже всі види раку шийки матки викликані ВПЛ. З них найбільше значення мають ВПЛ 16 і 18 типів, які зумовлюють близько 70% всіх випадків захворювання. Доведена їх роль у розвитку дисплазії шийки матки, яка вважається передраковим станом, та пов'язана з ВПЛ. Поліпи, ерозії та ектропіон, лейкоплакія шийки матки наразі вважаються фоновими доброякісними захворюваннями шийки матки, які за умови відсутності відповідного лікування або несвоєчасного виявлення переходять у передрак.

Анальний рак

Понад 90% анального раку зумовлені ВПЛ високого онкогенного ризику, з них ВПЛ 16 типу викликає захворювання у 75% випадків, ВПЛ 18 – близько 3% випадків анального раку. В групі ризику чоловіки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, в яких за різними даними анальний рак, пов'язаний з ВПЛ, виникає у 20 разів частіше, ніж гетеросексуальних чоловіків. До факторів ризику розвитку анального раку, пов'язаного з ВПЛ, відносять тютюнопаління, наявність аногенітальних бородавок, діагностовані ректальні ЗПСШ, анальний статевий акт і велику кількість статевих партнерів.

Рак ротоглотки

Близько 70 % раку ротоглотки викликається ВПЛ. Типовими локалізаціями вважаються рак задньої частини горла, м’якого піднебіння, кореня язика і мигдаликів. Наразі з'ясовується значення інших факторів у формуванні раку цієї локалізації окрім ВПЛ (такі як куріння або жувальний тютюн). Досі залишається нез'ясованим, чи викликає ВПЛ інші види раку голови та шиї, такі як рак ротової порожнини, гортані, губ, носа або слинних залоз. Симптоми раку ротоглотки можуть включати тривалий біль у горлі, біль у вусі, захриплість голосу, збільшення лімфатичних вузлів, біль при ковтанні та немотивовану втрату маси тіла. У деяких людей прояви можуть бути відсутні.

Рідкісні види раку: ВПЛ 16 типу є причиною 65-70 % випадків вагінального раку, 50 - 70% раку вульви і 35 % раку статевого члена.

Рак статевого члена, пов'язаного з ВПЛ, виникає приблизно в 10 разів рідше, ніж рак шийки матки. Рак статевого члена виявляється у чоловіків віком понад 30 років, найчастіше це новоутворення діагностують у віковій категорії 70 років і більше. До факторів ризику розвитку раку статевого члена, пов'язаного з ВПЛ, відносять тютюнопаління, наявність гострокінцевих кондилом та інфекційних захворювань, що передається статевим шляхом, велику кількість сексуальних партнерів.

Близько половини (50-60%) раку статевого члена пов'язані з інфекцією ВПЛ високого онкогенного ризику. У розвитку злоякісного процесу цієї локалізації провідну роль відіграють ВПЛ 16 (69% випадків) і 18 (13% випадків) типів. ВПЛ 16 і 18 типів також відповідальні за формування таких передракових станів, як хвороба Кейра та пухлина Бушке-Левенштейна (гігантська кондилома). Остання також може виникати при інфікуванні ВПЛ 1, 6, 11, 31, 33 типів.

Рак шкіри

Близько в 30% людей з ВПЛ-інфекцією розвивається рак шкіри. 90% цих пухлин пов'язується з ВПЛ 5 і 8 типів.
ВПЛ і рак у людей з імунодефіцитом або на фоні ВІЛ/СНІДу: люди, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему або ті, що живуть з ВІЛ/СНІДом, мають особливо високий ризик інфікування ВПЛ та розвитку раку, пов'язаного з ВПЛ, оскільки ослаблена імунна система менш здатна виявляти і боротися зі збудниками захворювань, у тому числі з ВПЛ.

Лікування та діагностика папіломавірусу людини – дисплазія шийки матки

Дисплазія шийки матки (цервікальна інтраепітеліальна неоплазія) – захворювання, яке супроводжується атиповими (передраковими) змінами епітелію слизової оболонки та являє собою перехідну форму від здорової шийки матки до раку. Не завжди, але досить часто дисплазія переходить у рак шийки матки, тому дуже важливою є своєчасна діагностика захворювання та призначення адекватного лікування.

Раніше вважалося, що в більшості випадків захворювання виникає у жінок віком від 30 років, однак на сьогоднішній день вірогідність розвитку дисплазії однакова як у віці 16 так і 35 років. Зазвичай захворювання протікає безсимптомно, інколи можуть спостерігатись болі внизу живота та кров’янисті виділення під час статевого акту або гінекологічних маніпуляцій. Більше 90% жінок із дисплазією шийки матки мають папіломавірусну інфекцію, яка може бути латентною (прихованою), невираженою (субклінічною) або клінічно вираженою. Часто, крім папіломавірусної інфекції, у пацієнтки діагностують супутні інфекційні захворювання, які передаються статевим шляхом. Однак, головним фактором розвитку неопластичних (ракових) процесів шийки матки на сьогоднішній день вважають вірус папіломи людини (ВПЛ). Його етіологічна (причинна) роль у розвитку патології шийки матки доведена в 80-х роках ХХ століття. З огляду на здатність ВПЛ викликати неопластичні (ракові) зміни в тканині шийки матки, його поділяють на типи низького (6, 11, 13, 32, 34, 40, 41, 42, 43, 44, 51, 61, 72, 73 штами), середнього (30, 35, 45, 52, 53, 56, 58 штами) та високого (16, 18, 31, 33, 39, 50, 59, 64, 68, 70 штамиф) онкогенного ризику.

Вчені також виділяють ряд факторів, які сприяють розвитку патології шийки матки на фоні папіломавірусної інфекції:
• паління;
• тривалий прийом оральних контрацептивів;
• ранній початок статевого життя (до 16 років);
• численні вагітності;
• порушення клітинного та гуморального імунітету;
• супутні статеві інфекції.

ДІАГНОСТИКА
Під час візуального огляду лікар може припустити наявність дисплазії, однак діагноз можна поставити лише після цитологічного (виявлення змінених під впливом ВПЛ клітин шийки матки), іноді і гістологічного (дослідження тканини шийки матки, проводиться для виявлення ракових клітин) обстеження.
Цитологічне дослідження по методу Папаніколау (РАР-тест) виявляється інформативним у 60-90% випадків, однак воно не дозволяє виключити захворювання на рак шийки матки. Тому, при підозрах на рак необхідно провести гістологічне дослідження, яке допоможе встановити точний діагноз.
При встановлені діагнозу лікарі використовують класифікацію, яка була запропонована ВООЗ у 1995році:
1. СIN I (легка дисплазія) – характерні невиражені зміни будови епітелію, які охоплюють не більше третини товщі епітеліального пласту;
2. СIN II (помірна дисплазія) – зміни будови епітелію не більше половини товщі епітеліального пласту;
3. СIN III (тяжка дисплазія або карцинома in situ) – значні зміни будови епітелію більше половини товщі епітеліального пласту.

ЛІКУВАННЯ
Для призначення лікування лікарю необхідно оцінити тяжкість, особливості перебігу захворювання, дані лабораторних досліджень та репродуктивний вік пацієнтки. Якщо у жінки діагностовано дисплазію на фоні папіломавірусної інфекції (а особливо в поєднанні з іншими статевими інфекціями) необхідним є призначення етіотропної терапії, яка направлена на знищення причини захворювання – вірусу папіломи людини. На сьогодні єдиним засобом противірусної терапії прямої дії на папіломавірусну інфекцію є діюча речовина Протефлазід. При чому неважливо наскільки тяжким є процес, головне – ідентифікована причина, яку треба прибрати. Крім противірусної терапії, залежно від тяжкості перебігу захворювання застосовують фізичні, хімічні методи деструкції, а також хірургічний метод лікування. Після такого лікування знижується вірогідність прогресування неопластичного процесу та в свою чергу виникнення раку шийки матки.
Для убезпечення себе від розвитку дисплазії шийки матки важливо здійснювати постійний моніторинг (індивідуальний план профілактичних оглядів) власного здоров’я.

Не зволікайте, доки може стати пізно. Реєструйтесь та почніть слідкувати за власним здоров’ям вже зараз.

ВПЛ-інфекція і рак шийки матки, профілактика та симптоми | Вірус Стоп

Рак шийки матки без перебільшень можна назвати найпоширенішим із онкологічних станів, пов’язаних з ВПЛ, адже згідно із статистичними даними, близько 90% випадків раку шийки матки зумовлено саме ВПЛ-інфекцією. Тенденції останніх років переконливо свідчать про помолодшання цього захворювання в жінок.
З іншого боку, рак шийки матки – це другий за поширеністю вид пухлинного захворювання жіночої статевої системи в країнах, що розвиваються.

Факторами, що підвищують ризик розвитку раку шийки матки та/або прискорюють темпи його прогресування, є:
• ранній початок статевого життя,
• велика кількість статевих партнерів,
• велика кількість пологів та аборти,
• медичні маніпуляції, що супроводжуються травматизацією шийки матки,
• супутня гінекологічна патологія та статеві інфекції,
• тривале застосування оральних контрацептивів,
• тютюнопаління
• низький соціальний статус.

ПРОФІЛАКТИКА РАКУ ШИЙКИ МАТКИ
На сьогодні одним із ефективних способів профілактики раку шийки матки вважаються постійний моніторинг стану своїх статевих органів та профілактика передракових захворювань матки.
Оскільки на ранніх етапах розвитку рак шийки матки може не викликати симптомів, дуже важливо, щоб жінки регулярно проходили скринінгові тести для виявлення будь-яких передракових змін в шийці матки, які можуть призвести до раку. На сьогодні рекомендації зі скринінгу наступні:
• Жінкам у віці від 21 до 29 років тест за методом Паппаніколау (PAP-тест) проводиться кожні 3 роки.
• Починаючи з 30-річного віку, кожна жінка 1 раз на рік повинна проходити профілактичний огляд у гінеколога
• Жінкам у віці від 30 до 65 років рекомендується продовжувати проводити PAP-тест кожні 3 роки, або кожні 5 років, якщо вони одночасно проходять тест на ДНК ВПЛ.
• Після 65 років жінки, яким регулярно проводився скринінг і протягом останніх 10 років отримано нормальні результати (3 PAP-тест підряд, або 2 ДНК ВПЛ і PAP-тести), можуть припинити скринінг. Однак, якщо впродовж останніх 20 років у жінки був виявлений рак, їй слід продовжити обстеження до 20 років з моменту виявлення раку.
• Жінки з високим ризиком розвитку раку шийки матки можуть проходити обстеження частіше. До групи підвищеного ризику відносяться жінки з пригніченою імунною системою, наприклад, через ВІЛ-інфекцію, після трансплантації органів або внаслідок тривалого використання стероїдних препаратів (протизапальні аналоги людських гормонів).
• Після повної гістеректомії (видалення матки з придатками) з видаленням шийки матки скринінг проходити більше не потрібно. Однак, якщо при гістеректомії не видаляти шийку матки, або якщо вона була видалена через рак, скринінг повинен тривати.
• Для жінок, які перенесли рак шийки матки або передракову хворобу, і жінок з ВІЛ-інфекцією розробляється індивідуальний план скринінгу і лікування.
• Жінки, які були вакциновані проти ВПЛ, повинні проходити скринінгове обстеження, тому що вакцинація не дає 100% гарантії від інфікування ВПЛ.
Це загальні рекомендації зі скринінгу, індивідуальний план щодо постійного моніторингу стану статевих органів може скласти лише лікар.
Якщо у жінки з’являються симптоми, які дають підстави запідозрити рак шийки матки, необхідно якомога раніше звернутися до лікаря, який проведе огляд та призначить додаткове обстеження, щоб підтвердити/спростувати діагноз та призначити своєчасне лікування.

СИМПТОМИ РАКУ ШИЙКИ МАТКИ
На ранніх стадіях раку шийки матки жінка може взагалі не відчувати жодних симптомів. Однак з часом з’являються симптоми, на які слід звернути увагу. У жінок репродуктивного віку на розвиток раку шийки матки можуть вказувати нерегулярні мажучі кров’янисті виділення або слабка кровотеча в період між менструаціями. У жінок після менопаузи можуть виникати мажучі виділення або кровотеча. Про ракове переродження шийки матки може свідчити поява кровотечі після статевого акту. Підозру повинні викликати більш рясні виділення з піхви, що можуть мати неприємний запах або з домішками крові. Вказані симптоми іноді виникають за інших причин, наприклад при інфекційних захворюваннях жіночих статевих органів. Тому важливо своєчасно звертатися за медичною допомогою та проходити обстеження.
По мірі прогресування раку можуть з’являтися більш тяжкі та виражені ознаки, про які необхідно знати і звертати увагу при їх появі, а саме:
• Постійний біль у спині, ногах і/або в ділянці таза.
• Можуть приєднуватись порушення сечовипускання та акту дефекації.
• Невмотивована втрата маси тіла, швидка втомлюваність, зниження або відсутність апетиту.
• Поява виділень з піхви з неприємним запахом або з домішками крові.
• Дискомфорт, поява неприємних відчуттів у промежині.
• Набряк однієї або обох ніг.

На більш пізніх стадіях раку шийки матки можуть з’являтися і інші тяжкі симптоми, що здебільшого залежить від того, на які органи відбулось поширення раку: тіло матки, сечовий міхур, пряму кишку. Рак шийки матки найчастіше дає метастази в пахові лімфатичні вузли, їх виявляють у печінці та легенях.
Вибір методу лікування раку у першу чергу визначається стадією, при цьому серед можливих варіантів розглядаються хірургічне лікування, хіміотерапія та променева терапія. Якщо одночасно виявляються супутні вірусні або бактеріальні інфекційні захворювання статевих органів, то лікар призначає лікування залежно від типу запального процесу.

ЛІКУВАННЯ РАКУ ШИЙКИ МАТКИ
Варіанти лікування раку шийки матки на ранніх стадіях
Хірургічне втручання є поширеним методом лікування, коли зона ракового ураження обмежена шийкою матки. Променева терапія може застосовуватись після операції, якщо є підозра на те, що не всі ракові клітини було видалено під час операції. Променева терапія може також знижувати ризик рецидиву (повернення пухлини).
Лікування пізніх стадій раку шийки матки
Поширення злоякісної пухлини за межі шийки матки вимагає ширшого лікування, яке зазвичай включає променеву терапію або комбінацію променевої терапії та хіміотерапії.
Променева терапія полягає у використанні пучків високоенергетичного рентгенівського випромінювання або випромінювання для знищення ракових клітин. Хіміотерапія – це використання хімічних речовин (ліків) для лікування будь-яких захворювань, в онкології – для знищення ракових клітин.

Пам’ятайте, що постійний моніторинг стану своїх статевих органів і звернення за медичною допомогою при появі будь-яких симптомів дасть змогу розпочати раннє лікування, тим самим значно збільшить ваші шанси на одужання. Адже лікування раку шийки матки на ранній стадії, коли злоякісний процес ще не вийшов за межі шийки матки, має високі шанси на успіх. Чим далі рак поширюється від місця, де він вперше виник, тим нижче вірогідність успішного лікування.

Методи діагностики і виявлення ВПЛ-інфекції та дисплазії шийки матки | Вірус Стоп

Основним методом виявлення вірусу папіломи людини є полімеразно-ланцюгова реакція (ПРЛ). Вірус папіломи людини виявляється проведенням ПРЛ мазка з піхви. Інші діагностичні методи менш інформативні та більше свідчать про те, що людина колись вже стикалась з цим вірусом (антитіла до ВПЛ). Проведення кольпоскопії (метод, який полягає в огляді лікарем шийки матки за допомогою спеціального збільшувального приладу) дозволяє виявити зміни епітелію шийки матки, спричинені вірусом папіломи.

Виявлення ВПЛ-інфікування включає огляд фахівця, кольпоскопію метод, який полягає в огляді лікарем шийки матки за допомогою спеціального збільшувального приладу), ПЛР-аналіз, цитологічне дослідження (метод, що полягає у вивченні клітин під мікроскопом та виявленні змін у них) шийки матки, біопсію (метод, що полягає у досліджені зразка ураженої вірусом ділянки шийки матки для виявлення ракових клітин) шийки матки та ряд інших сучасних досліджень, що дозволяють точно визначити генну структуру ВПЛ та встановити ступінь ураження. Через надзвичайну заразність ВПЛ рекомендується обстежуватися парою - у гінеколога і уролога. Це дасть змогу виключити ситуацію, коли один з партнерів буде джерелом постійного інфікування для іншого, і тим самим зведе нанівець всі найефективніші і найсучасніші лікувальні заходи.

Скринінг (профілактичний огляд) ВПЛ і змін у клітинах, зумовлених ВПЛ
Скринінгові тести - це тести, що використовуються для виявлення захворювань на початкових стадіях їх розвитку, коли симптоми найчастіше відсутні, та застосовується при профілактичних оглядах. Зокрема, метою скринінгу (профілактичного огляду) раку шийки матки є виявлення передракових захворювань. клітинних змін на ранніх стадіях до того, як вони набудуть ознак злоякісності, коли призначене лікування може допомогти запобігти раку.
На сьогоднішній день ВООЗ рекомендує три різних типи скринінгових тестів:
• тести на виявлення типів ВПЛ, що відносяться до групи високого онкогенного ризику;
• візуальну оцінку (кольпоскопію - метод, який полягає в огляді лікарем шийки матки за допомогою спеціального збільшувального приладу).
• цервікальний скринінг: традиційний ПАП-тест і метод рідинної цитології (LBC).

Для того, щоб не пропустити початкові стадії захворювання, жінкам необхідно проходити регулярне обстеження у гінеколога. Навіть простий огляд без застосування додаткових досліджень може виявити зміни на шийці матки, зумовлені ВПЛ-інфекцією.
Огляд жіночих статевих органів (шийки матки, піхви і вульви) виконують за допомогою кольпоскопа - збільшувального приладу зі спеціальною бінокулярною оптичною системою, оснащеною освітлювачем. Під час кольпоскопії лікар визначає ділянки, де розташовані аномальні клітини і ступінь аномальних змін в них. За допомогою кольпоскопії добре виявляються гострокінцеві кондиломи, а застосування додаткових проб (з розчином оцтової кислоти і розчином Люголя) допомагає гінекологу підтвердити наявність ВПЛ.
Взяття цитологічного мазка - зіскрібка з шийки матки - і подальше його вивчення під мікроскопом дозволяє виявляти початкові стадії онкологічного процесу Таке дослідження (тест Папаніколау - ПАП-тест) обов'язково рекомендовано для жінок з дисплазією шийки матки, а також тим, у кого встановлено інфікування ВПЛ високого онкогенного ризику. Гінеколог вставляє дзеркало в піхву пацієнтки і розкриває її, відкриваючи доступ до шийки матки. Потім за допомогою шпателя або спеціальної щіточки він бере зразок клітин, зскрібаючи зовнішній отвір шийки матки. Клітини поміщають прямо на предметне скло мікроскопа і відправляють в лабораторію, де клітини ретельно досліджуються.

ДИСПЛАЗІЯ ШИЙКИ МАТКИ
Метод рідинної цитології (LBC): всередину піхви вводиться дзеркало, і лікар збирає клітини шийки матки за допомогою спеціальної щітки. Потім він відламує головку щітки, поміщає її в невеликий контейнер з рідиною і відправляє в лабораторію. На сьогоднішній день LBC вважається найточнішим методом діагностики різних захворювань шийки матки.
Біопсія шийки матки - ще один метод діагностики ВПЛ у жінок. Взятий невеликий фрагмент тканини шийки матки розглядається під мікроскопом під великим збільшенням. Важливо знати, що проведення біопсії протипоказано у вагітних.
Тип вірусу і ступінь його онкогенності можна з'ясувати при проведенні полімеразної ланцюгової реакції (ПРЛ). Тест дозволяє виявляти типи ВПЛ високого онкогенного ризику в клітинній ДНК, перш ніж з’являться передракові клітини в шийці матки. Він включає в себе збір клітин з шийки матки для лабораторних досліджень. Проведення тесту на ДНК ВПЛ рекомендовано жінкам віком 30 років і старше у поєднанні з мазком Папаніколау.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ): використання спеціальних методів МРТ дає змогу виявити зміни, характерні для раку шийки матки, на ранніх стадіях.
Ультразвукове дослідження органів малого тазу: високочастотні звукові хвилі створюють зображення цільової ділянки на моніторі, що дозволяє лікарю оцінювати стан тканини, наявність ділянок зміненої щільності та різних новоутворень статевих органів.
Слід особливо відзначити, що діагностика ВПЛ у жінок повинна носити комплексний характер. Тільки використання методів, які взаємодоповнюють один одного, може дати повну картину наявності і перебігу захворювання.
На даний час рак шийки матки – це єдине злоякісне захворювання, пов'язане з ВПЛ, для якого є схвалені FDA (Американська авторитетна організація, що здійснює нагляд за якістю ліків, вакцин, харчових продуктів та біологічно активних добавок) скринінгові тести. Наразі не існує схвалених FDA скринінгових програм для виявлення ВПЛ-інфекцій або викликаних ВПЛ клітинних змін у тканинах прямої кишки, вульви, піхви, статевого члена або ротоглотки. Діагноз встановлюється в першу чергу при лікарському огляді. Проте, є данні про те, що серед груп населення, схильних до високого ризику зараження ВПЛ, таких як чоловіки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією або інфікованих ВІЛ, проведення ПАП-тесту може допомогти виявити ранні передракові зміни в клітинах або наявність ракових клітин.

Цікаві та важливі факти про папілому | Вірус Стоп

• У середині сімдесятих років XX століття вчений Гарольд цур Хаузен виявив, що жінки, які страждають на рак шийки матки, незмінно заражені вірусом папіломи людини. У 1983 році він виявив ДНК папіломавірусу в біоптаті раку шийки матки, і самн цю подію вважають відкриттям онкогенного типу вірусу ВПЛ-16. У 2008 році Нобелівський комітет присудив Нобелівську премію в галузі фізіології і медицини Гарольду цур Хаузену за відкриття того, що вірус папіломи може викликати рак шийки матки.
• ВПЛ може передаватися партнеру під час сексу, навіть якщо немає видимих проявів – наприклад, генітальних бородавок.
• При виявленні ВПЛ варто пройти обстеження на інші захворювання, що передаються статевим шляхом.
• ВПЛ може передаватися при оральному, вагінальному або анальному сексі.
• ВПЛ може передаватися під час народження немовляті, зумовлюючи розвиток інфекції статевих органів або дихальної системи.
• У дітей віком до трьох років вірусні кондиломи, як вважають, передаються несексуальними шляхами, такими як безпосередній контакт. Проте наявність у дітей генітальних бородавок у дітей повинно викликати підозру щодо сексуального насильства.
• У більшості людей ВПЛ-інфекція не викликає жодних симптомів, тому інфіковані не знають про наявність у них ВПЛ і стають джерелом інфікування для своїх сексуальних партнерів.
• Інфікування неонкогенними типами ВПЛ не викликає жодних симптомів і не переросте в бородавки, передракові або ракові захворювання.
• Якщо бородавки знаходяться в лобкової області, уникайте епіляції (бритвою або воском), оскільки це може призвести до поширення бородавок.
• Генітальні бородавки можуть з'являтися через місяці або роки після зараження ВПЛ. Генітальні бородавки можуть передаватися іншій людині, навіть якщо в інфікованого немає видимих симптомів.
• Вакцинація проти ВПЛ в ідеалі повинна проводитись до початку статевого життя, у цьому разі вона є найбільш ефективним способом запобігання ВПЛ.
• Використання презервативів може знижувати шанси на зараження або передачу ВПЛ партнерові і розвиток захворювань, пов'язаних з ВПЛ, таких як генітальні бородавки і рак шийки матки. Однак, ВПЛ може інфікувати ділянки, які не захищені презервативом, тому презервативи не повністю захищають від ВПЛ.
• Навіть якщо ви змогли успішно видалити бородавки, є ймовірність того, що невелика кількість вірусу папіломи людини (ВПЛ) залишається на шкірі
• Вірус може жити в організмі роками, ніяк себе не проявляючи і «чекаючи» ослаблення імунної системи, щоб заявити про себе шляхом розвитку онкологічного захворювання. Виявити ВПЛ можна тільки при зверненні до лікаря.

Герпетичні захворювання – типи та формування вірусу в організмі

Віруси герпесу надзвичайно поширені в оточуючому середовищі. На сьогоднішній день їх нараховується понад 100 типів. З великої родини нині встановлений зв'язок між інфікуванням вісьмома типами вірусів герпесу та формуванням патологічного стану в людини. Ці віруси інфікують тільки людей - віруси простого герпесу 1 і 2 типів, вірус вітряної віспи, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр, вірус герпесу 6 (варіанти А і В) і 7 типів, вірус герпесу 8 типу. Мавп’ячий вірус герпесу, який ще називають вірусом B, в деяких випадках також заражає людей.

Віруси герпесу, що інфікують людину, поділяють на три групи: α-віруси – це віруси простого герпесу 1 і 2 типів, вірус вітряної віспи, β-віруси герпесу: цитомегаловірус і віруси герпесу 6 і 7 типів, і γ-віруси герпесу, до яких відносять вірус Епштейна-Барр і вірус герпесу 8 типу.

Термін герпес грецькою перекладається як повзуча, поширювана шкірна хвороба, оскільки типовим та найвідомішим проявом герпетичного ураження є поява висипу у вигляді згрупованих пухирців на шкірі і слизових оболонках. Однак віруси герпесу здатні уражати різні органи та системи людського організму (окрім шкіри і слизових оболонок - центральну та периферичну нервову систему, внутрішню оболонку судин, клітини крові: лімфоцити, еритроцити, тромбоцити, очі, зовнішні статеві органи), зумовлюючи найрізноманітніші клінічні прояви. У важких випадках та в осіб з ослабленою імунною системою можливе ураження центральної нервової системи з розвитком менінгіту та енцефаліту. Так само як і перший контакт дитини з вірусом в період вагітності або в пологах обертається тяжкими наслідками для немовляти.

Усі віруси герпесу об'єднує їх здатність до тривалого, а для деяких типів – пожиттевого, перебування в людському організмі.
Близько 90% населення світу інфіковано вірусом герпесу. Незважаючи на те, що основним шляхом інфікування є контактний, герпетичні інфекції наразі відносять до найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Проблема герпетичних захворювань полягає не лише в тому, що вірус характеризується швидким утворенням вірусних часточок, отже надзвичайною заразністю, а здебільшого обумовлюється значною поширеністю безсимптомної, а тому недіагностованої, форм хвороби, що зумовлює пригнічення імунної системи та створює «комфортні умови» для зараження новими або активації інфекційних збудників, що досі перебували в «сплячому» стані. Часті спалахи герпесу також негативно позначаються на опірності людського організму, що в решті-решт призводить до його виснаження та формування стійких нервово-психічних розладів.

Типи вірусу герпесу, синдроми, фактори ризику

Родина вірусів герпесу, що викликають захворювання в людини, нараховує 8 типів, а хвороби, спричинені ними, суттєво відрізняються один від одного.

Вірус простого герпесу 1 типу (герпес лабіаліс)

Частіше спричиняє висип на губах, шкірі щік, підборіддя, у ділянці крил носа. Його ще називають «лихоманкою на губах». З усіх вірусів герпесу це найпоширеніший тип. Саме ним інфіковано майже 90% людства. Однак інфікованість цим вірусом не означає, що в людини одразу з'являться симптоми. Вірус може спокійно жити всередині клітин, переважно улюбленим місцем для нього є вузол лицьового нерва, а коли виникають сприятливі (для вірусу) умови – проявляється у вигляді численних невеличких пухирів та виразок на шкірі і слизових оболонках. Виразки дрібні, загоюються швидко, однак у цей період неприємно свербять і болять. У деяких випадках цей тип вірусу може спричинювати появу пухирів на статевих органах. Тяжкі прояви ураження вірусом простого герпесу 1 типу є герпетичний енцефаліт (запалення мозку) і ураження очей.

Вірус простого герпесу 2 типу (герпес геніталіс)

Як і вірус герпесу 1 типу, проявляється у вигляді виразок або пухирів, які розташовуються на шкірі і слизовій оболонці статевих органах, у ділянці промежини, на сідницях. Улюбленим місцем перебування вірусу герпесу 2 типу в людському організмі є нервові вузли крижового сплетення. При зниженій опірності організму до цих симптомів можуть приєднуватись загальні прояви, такі як загальна слабкість, збільшення лімфатичних вузлів та підвищення температури тіла. На сьогоднішній день вірус герпесу 2 типу відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом, а симптоми, які він викликає, вважають проявами генітального герпесу.

Вірус герпесу 3 типу (герпес зостер)

Це збудник вітряної віспи. Перше знайомство з цим вірусом відбувається в дитинстві, коли діти масово хворіють на вітрянку. Повторна активація прихованого вірусу зазвичай виникає в дорослих і викликає оперізуючий герпес, що проявляється висипом у вигляді пухирців вздовж нервів та власне запаленням цих нервів.

Вірус герпесу 4 типу (вірус Епштейна-Барр)

Інфікування ним зумовлює розвиток інфекційного мононуклеозу. Захворювання за ознаками схоже на вірусну інфекцію дихальних шляхів, але характеризується гіршим перебігом і тяжкими наслідками. До характерних лабораторних ознак інфекційного мононуклеозу відносять наявність видозмінених лейкоцитів у загальному аналізі крові (атипових мононуклеарів). В людей з ослабленим імунітетом вірус Епштейна-Барр може викликати злоякісні захворювання крові та лімфатичних вузлів. У деяких людей вірус Епштейна-Барр викликає синдром Дункана.

Вірус герпесу 5 типу (цитомегаловірус)

Викликає три клінічних синдроми:

1.Вроджена цитомегаловірусна інфекція в новонароджених дітей викликає збільшення печінки та селезінки, висип, ураження сітківки ока та центральної нервової системи.

2.У приблизно 10% дітей старшого віку і дорослих первинна цитомегаловірусна інфекція викликає мононуклеозний синдром з лихоманкою, нездужанням, атиповим лімфоцитозом і фарингітом.

3.В людей з ослабленим імунітетом або вираженим імунодефіцитом (після пересадки органів, лікування злоякісних новоутворень, ВІЛ-інфікованих), цитомегаловірус викликає небезпечні для життя поширені захворювання легенів, шлунково-кишкового тракту, печінки, сітківки та центральної нервової системи.

Цитомегаловірусна інфекція має багато спільного з вірусними захворюваннями дихальних шляхів, її симптомами є збільшення лімфатичних вузлів, підвищення температури тіла, загальна слабкість, тому вона часом маскується за цим діагнозом. Про це необхідно пам’ятати вагітним, оскільки якщо жінка вперше стикнеться з цитомегаловірусом під час вагітності, існує високий ризик зараження плода, що приводить до загибелі дитини в утробі матері (викидень) або після пологів, або до ураження нервової системи і головного мозку, що проявляється розвитком різних психологічних і фізичних захворювань.
Особливо слід наголосити на формуванні внутрішньоутробної цитомегаловірусної інфекції у плода, новонародженого і дітей раннього віку. У цьому разі важливим чинником є термін вагітності, на якому відбулось інфікування, а також той факт, зараження вагітної відбулось вперше чи має місце повторна активація інфекції - у другому випадку ймовірність інфікування плода та розвитку важких ускладнень істотно нижче.

Вірус герпесу 6 типу

Найчастіше асоціюється з висипкою (roseola infantum, або розеола), його ще називають «шостою хворобою». Захворювання зазвичай починається раптово з підвищення температури тіла, що триває 3-5 днів, після чого виникає висип на тулубі і поширюється на кінцівки і обличчя, коли температура знижується.

Вірус герпесу 7 типу

Інфікує майже всіх дітей віком до 3 років. Він дуже схожий на вірус герпесу 6 типу. З’ясовано, що цей тип вірусу герпесу є причиною деяких випадків розеоли. Сьогодні точно не визначений зв'язок між цим вірусом і певною дитячою хворобою або синдром. Однак вважається, що вірус герпесу 7 типу може сприяти розвитку інших станів або посилювати хвороботворний вплив вірусу Епштейна - Барр.

Вірус герпесу 8 типу

Асоціюється з саркомою Капоші, яка є онкологічним захворюванням сполучної тканини. Нещодавно було з'ясовано, що вірус герпесу 8 типу пов'язаний з саркомою Капоші у хворих на ВІЛ/СНІД, а також з деякими пухлинами черевної порожнини.

Загалом віруси герпесу 6, 7 і 8 типів на сьогодні ще недостатньо вивчені, розглядається їх роль у розвитку синдрому хронічної втоми.

Розповсюдженість і шляхи інфікування вірусом простого герпесу | Вірус Стоп

Життєздатність вірусу герпесу у зовнішньому середовищі при кімнатній температурі і нормальній вологості повітря зберігається протягом 24 годин, при температурі +50-52°С він інактивується через 30 хвилин, а при низьких температурах (-70°С) вірус здатний зберігати життєздатність протягом 5 діб. На металевих поверхнях (монети, дверні ручки, водопровідні крани) вірус виживає протягом 2 годин, на вологих тканинах (рушники, вата, марля) - протягом усього часу їх висихання (до 6 годин).

ВІРУСИ ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ 1 І 2 ТИПІВ
Зазвичай передаються безпосередньо при прямому контакті з пошкодженими тканинами або біологічними рідинами інфікованої людини, а також побутовим шляхом через предмети, що використовуються в повсякденному житті. Можлива також передача інфекції повітряно-крапельним шляхом. Варто зазначити, що інфікування вірусом можливе під час періодів безсимптомного вірусоносійства. Однак вірус герпесу не здатний проникати через неушкоджений роговий шар шкіри, що обумовлено відсутністю на ньому специфічних рецепторів.
Після потрапляння на шкіру або слизову оболонку протягом 4 - 6 діб вірус простого герпесу розмножується в клітинах шкіри та слизової оболонки, що викликає утворення характерних для герпетичної інфекції проявів – утворення численних пухирців з прозорим вмістом. Також можуть збільшуватися лімфатичні вузли, погіршуватися загальне самопочуття. Загалом вираженість проявів залежить від стану імунної системи людського організму.
Герпес проникає через слизові оболонки порожнини рота, верхніх дихальних шляхів і статевих органів. Подолавши тканинні бар'єри, вірус потрапляє в кров і лімфу. Потім потрапляє в різні внутрішні органи. Вірус проникає в чутливі нервові закінчення і вбудовується в генетичний апарат нервових клітин, де залишається на все життя. Імунна система реагує на проникнення герпесу виробленням специфічних антитіл, які блокують циркулюючі в крові вірусні частинки. Характерно пробудження інфекції в холодну пору року, при простудних захворюваннях, при гіповітамінозі.

ВИНИКНЕННЯ РЕЦИДИВІВ
Вірус простого герпесу 1 і 2 типів, після закінчення спалаху захворювання, зберігається в нервових гангліях, де досить довго може ніяк не проявляти себе. Утакому стані нові віруси не утворюються. Причини повторної активації (рецидивів) герпетичної інфекції точно не встановлені, але відомі фактори, що провокують розвиток і рецидиви проявів:
• зміни в імунній системі, наприклад у жінок перед, після і під час менструації;
• ГРВІ, грип та інші захворювання, що супроводжуються високою температурою;
• локальні пошкодження в ділянці губ або очей;
• побічні ефекти променевої терапії;
• переохолодження або перегрівання;
• вплив ультрафіолетового опромінення.
Тривалість періоду виділення віруса після щезання основних проявів у віруса простого герпесу 1 типу – до 1 місяця, 2 типу - доба.

ВІРУС ВІТРЯНОЇ ВІСПИ
Передається через безпосередній контакт з ураженою шкірою або повітряно-крапельним шляхом. Цей вірус вирізняється надзвичайною леткістю: якщо в дитячому садочку в одній групі буде хоча б одна дитина з вітрянкою, то з вірусом проконтактує увесь дитячий садок, навіть ті, хто у групу, де перебуває інфікований малюк жодного разу не заглядав. Тому понад 90% дорослих стикається з цим вірусом у дитинстві, а людський імунітет протягом усього життя «тренується» щоразу, як тільки відбувається контакт з інфікованою людиною, частіше за все з власними дітьми. Це є своєрідним захистом від оперізуючого лишаю – ще одного захворювання, що викликається вірусом вітряної віспи. Він може тривало «переховуватись» від захисних сил організму в неврових вузлах. Якщо в дорослому віці виникають ситуації, що суттево послаблюють імунітет (погіршення стану здоров'я або надмірний стрес), вони зумовлюють «пробудження» вірусу.
Оперізуючий лишай характеризується появою больових відчуттів вздовж нервів і головного болю. Через кілька днів на ділянці шкіри по ходу нерва виникає висип у вигляді згрупованих пухирців з прозорим, а при тяжкому перебігу - гнійним і кров'яним вмістом. Одночасно спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, підвищення температури тіла, погіршеня самопочуття. Відчуття болю в нервах може зберігатися місяцями після одужання.

ВІРУС ЕПШТЕЙНА-БАРР
Вірус герпесу 4 типу теж надзвичайно поширений серед людей. Він уражає захисні клітини крові (лімфоцити) і епітеліальні клітини. Він зазвичай поширюється через рідини людського організму, зокрема слину, тому його можна «отримати» при поцілунках, спільному використанні посуду, зубних щіток тощо. Вірус Епштейна-Барр також передається через інтимний контакт, через сперму, а також через кров при переливанні крові та пересадці органів. Більшість людей стикаються з цим вірусом у певний період свого життя, частіше в дитинстві. На сьогодні вважається, що 50 -70% дорослого населення і 50% дитячого інфіковано ним. Однак більшість людей не знають про те, що вони інфіковані.

ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ
На сьогодні є одним з найбільш поширених вірусних інфекцій у всьому світі. Цитомегаловірус (вірус герпесу 5 типу) розмножується переважно в слинних залозах і нирках і виділяється з організму інфікованого через слину і сечу. Тому передача здійснюється через контакт з інфікованими рідинами, а саме: повітряно-крапельним шляхом, а також через слину при поцілунках; статевим шляхом – через сперму. Можлива передача вірусу при переливанні крові, в пологах і під час вагітності.
Шляхи передачі вірусів герпесу 6, 7 і типів на сьогоднішній день вивчаються науковцями всього світу. Людство ще мало знає про них.
Матері можуть давати вірус герпесу своїй дитині під час пологів. Якщо дитина народилася під час першого епізоду генітального герпесу у матері, то вона матиме серйозні проблеми зі здоров'ям.

Розвиток герпесу в новонародженого відбувається при контакті дитини з вірусом простого герпесу в статевих шляхах під час пологів. Це захворювання є рідкісним, складаючи приблизно 10 випадків на 100 000 дітонароджень в світі, проте воно призводить до тривалої неврологічної інвалідизації або смерті. Ризик розвитку герпетичного ураження дитини особливо високий, якщо первинне інфікування матері відбувається на пізніх термінах вагітності. У жінок, які перенесли генітальний герпес до вагітності, ризик передачі вірусу дитині значно нижчий.
Вірус генітального герпесу може передаватися через плаценту, вражаючи нервову тканину плода. Особливо небезпечно вплив вірусу на майбутню дитину під час першого триместру вагітності, коли відбувається закладка внутрішніх органів малюка. Також генітальний герпес підвищує ризик викиднів і передчасних пологів. Для попередження передачі вірусу від матері до дитини під час пологів лікар може прийняти рішення про проведення кесаревого розтину.
Якщо зараження плода відбулося, вірус може вразити очі, шкіру, слизові оболонки і серцево-судинну систему дитини. При відсутності лікування смертність інфікованих новонароджених становить 60%.