Як кишкова мікрофлора допомагає імунній системі боротися з герпесом

Кишкова мікрофлора допомагає імунній системі боротися з герпесом

Існування певних мікроорганізмів у кишечнику може посилити здатність імунної системи протидіяти вірусу герпесу. Такі дані опубліковані в Nature Communications. Зокрема, молекула оболонки бактерії Bacteroides fragilis має захисні та протизапальні властивості, що може бути корисним у протидії герпесвірусним інфекціям і запобігати розвитку таких тяжких захворювань, як герпетичний енцефаліт (запалення мозку).

Герпес у дітей та немовлят – рецидиви, причини, загострення

Інфекції вірусу герпесу є повсюдними і характеризуються різноманітністю клінічних проявів. Більшість первинних контактів з вірусами герпетичної групи відбувається саме в ранній дитячий період – від 1 до 5 років. Треба сказати, що діти в цьому віці вкрай уразливі через несформовані імунні захисні механізми. Численні віруси їм передаються здебільшого шляхом контакту з інфікованою слиною дорослих. Так відбувається перше знайомство дитини з більшістю вірусів.

Контакт з інфікованою слиною – основний шлях інфікування герпесом в дитячому віці

Вірусом простого герпесу 1 типу дитина інфікується зазвичай від дорослого, який в цей момент має симптоми герпесу. Перші прояви захворювання найчастіше виникають у ротовій порожнині (стоматит) з ураженням ясен (гінгівіт). Якщо в дорослих герпетична інфекція найчастіше себе нічим не проявляє, то в діток навпаки захворювання характеризується різким початком з підвищенням температури тіла. Дитина стає дратівливою, неспокійною, відмовляється від їжі, п’є мало рідини. Якщо мама зазирне в рот, то побачить почервонілу та набряклу слизову оболонку ротової порожнини і ясен з кровоточивими ділянками. У немовлят виникає слинотеча через біль при ковтанні. При першому прояві герпесу пухирі часто поширюються за межі рота на губи та шкіру обличчя. Пухирці, спочатку дрібні, з часом збільшуються у розмірах і можуть зливатися між собою, утворюючи великі виразкові ділянки. У дитини також можуть збільшуватись і ставати болючими лімфатичні вузли, виникати біль у горлі тощо.

Герпес у дітей часто рецидивує

Імунний захист дитячого організму ще недостатньо сформований, щоб впоратися з вірусом герпесу, унаслідок чого той стає дуже агресивним. Тому прояви герпесу можуть повертатися з кожним наступним кашлем та застудою, а це буває досить часто: деякі діти можуть мати декілька спалахів на рік. Коли вірус реактивується, висип формується на тому самому місці, але зазвичай не всередині рота.
Перші ознаки спалаху включають поколювання, свербіж або печіння. Батьки помічають, що дитина торкається або дряпає ділянку почервоніння на губі, де згодом з’являється герпетичний пухирець.
У період спалаху вірус герпесу дуже заразний, тож дітлахи, роздираючи руками сверблячі пухирі, розносять вірус по всьому організму. Так відбувається вірусне інфікування очей, яке вважається серйозним ускладненням і тяжких випадках може призводити до ураження рогівки аж до розвитку сліпоти. Герпетичний кератит сьогодні є основною причиною сліпоти у всьому світі.

Читайте також

Капуста проти герпесу: вчені розраховують перемогти вірус

Як вберегти дитину від хвороб у сезон ГРВІ та грипу?

ВІРУС ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ НЕМОВЛЯТ

Батьки або родичі з герпесом повинні бути особливо обережні, їм не слід цілувати дітей.

Батькам варто знати основні фактори, що можуть спровокувати повторний спалах герпесу в дитини:
• перевтома і стрес,
• вплив інтенсивного сонячного світла, тепла, низьких температур або сухості,
• травма або пошкодження шкіри,
• захворювання, найчастіше застудні,
• зневоднення,
• погане харчування.

Що можуть зробити батьки
Пам’ятайте, що дітям для одужання може знадобитися трохи більше часу, ніж це відбувається в дорослих. У цей період батькам важливо полегшити стан дитини, намагатися захистити її від додаткового впливу чинників, що погіршать стан дитини та вжити заходів, щоб зупинити розповсюдження збудника. Дитині варто приймати прямі противірусні засоби, що згубно впливають на вірус герпесу.

Читайте ще

Розповсюдженість і шляхи інфікування вірусом простого герпесу | Вірус Стоп

Як дієво зупинити поширення герпесу у Вашій родині
По-перше, не дозволяйте дитині торкатися чи розчухувати уражені ділянки, пошкоджувати сверблячі пухирі, оскільки це може поширювати вірус на інші частини тіла і очі, а також на інших дітей, які торкаються іграшок та інших предметів, з якими вони граються. Регулярно і ретельно мийте дитячі руки та іграшки, з яким дитина гралася. Краще, щоб на цей період дитина не контактувала з іншими дітками.
Під час спалаху герпесу виділіть вашій дитині окремі посуд, рушник, зубну пасту або інші предмети, щоб уникнути поширення інфекції у родині. Крім того, після використання періть дитячі рушники та постільну білизну окремо та в гарячій воді.
Якщо можливо, на час спалаху герпетичної інфекції не відвідуйте садок/школу, залиште дитину вдома. Особливо це стосується дошкільнят, адже в дитячому колективі дитина з герпесом може стати джерелом інфікування інших дітей.
Якщо ваша дитина займається у спортивних гуртках, які включають контакт шкіра до шкіри, наприклад, різні види боротьби, то на період спалаху герпесу варто зробити перерву. Крім того, батькам варто переконатися в тому, що після занять килимки та інше обладнання регулярно чистять.
Для полегшення стану дитини у період загострення герпесу необхідно давати більше пити рідини, Це можуть бути вітамінні напої, які дозволять уникнути зневоднення дитячого організму. Натомість уникайте кислої їжі та напоїв (наприклад, цитрусові напої), вони ще більше подразнять і так болючу ділянку герпетичного ураження.
Переконайтеся, що у вашої дитини достатньо сну, фізичної активності і добре збалансоване харчування.
Підтримуйте свою дитину, допоможіть їй впоратися зі стресом, який може підвищити ймовірність рецидиву герпесу.

У яких випадках необхідно звернутися до лікаря
1. При першому спалаху герпетичної інфекції, особливо якщо дитина часто та тривало хворіє на застудні захворювання, або має хронічні стани.
2. Якщо пухирцевий висип виник у малюка до 1 року
3. Якщо на шкірі довкола очей в дитини з’явились виразки або пухирі – це може свідчити про герпетичне ураження очей.
4. У дитини під час спалаху герпесу з'явився головний біль, підвищилась температура тіла, виникла млявість: це може сигналізувати про небезпечну інфекцію мозку, викликану вірусом герпесу, включаючи менінгіт або енцефаліт.
5. Якщо виразки не загоюються протягом 7-10 днів або шкіра довкола ділянки ураження почервоніла, набрякла або гаряча на дотик: це можуть бути ознаки приєднання бактеріальної інфекції в дітей зі зниженою опірністю організму.
6. Якщо у дитини часто виникають герпетичні виразки при застуді.

Бережіть своїх дітей, будьте уважними до них – разом ви успішно поборете вірус герпесу.

Читайте також

8 речей, які варто викинути заради здоров’я

ТОП-10 продуктів для зміцнення імунітету восени

 

Ризик раку шийки матки при ВПЛ

Дослідники виявили підвищений ризик раку шийки матки у жінок, у яких клітини шийки матки були інфіковані вірусом папіломи людини (ВПЛ), однак в них ще не відбулись аномальні зміни. Опубліковані в American Cancer Society дані дозволяють уточнити керівні принципи скринінгу раку шийки матки.
Відомо, що ВПЛ є основною причиною розвитку раку шийки матки, при цьому здебільшого захворювання викликається типами 16 і 18. Отже є необхідність у застосуванні тестів для раннього виявлення ВПЛ-інфекції в жінок з високим ризиком розвитку раку шийки матки. Жінки, в яких виявлено ВПЛ 16 або 18 типів, а також жінки з передраковими станами шийки матки, повинні отримувати відповідне лікування, щоб запобігти розвитку інвазивного раку шийки матки.

Чи вбирають дезінфікуючі засоби вірус папіломи людини

Найчастіше використовувані дезінфікуючі засоби не вбивають вірус папіломи людини (ВПЛ), що робить можливим несексуальний шлях передачі вірусу, та створює необхідність перегляду вимог до проведення дезінфекції в лікувальних закладах. Такі дані були опубліковані в Journal of Antimicrobial Chemotherapy.
Використання дезінфікуючих засобів з метою впливу на ВПЛ в медичних закладах ґрунтується на тому, що вони ефективні стосовно інших вірусів. Одинадцять традиційно використовуваних у медичних установах дезінфікуючих засобів тестували на їх здатність згубно впливати на ВПЛ. Зокрема ті, що містять етанол та ізопропанол – інгредієнти, що входять до складу поверхневих дезінфікуючих засобів та дезинфікуючих засобів для рук, які використовуються як у громадських, так і в медичних установах.
Вивчення дезінфікуючих засобів для обробки рук є важливим, оскільки дослідження показали високий рівень ДНК ВПЛ на пальцях пацієнтів з інфекціями статевих органів. Хоча ВПЛ чутливий до певних дезінфікуючих засобів, включаючи гіпохлорит і пероцтову кислоту, він виявився стійким до дезінфікуючих засобів на основі спирту.
Також були протестовані інші поширені дезінфектанти, включаючи глутаральдегід, який використовується для стерилізації в медичних і стоматологічних установах. Результати показали, що глутаральдегід не є ефективним при інактивації ВПЛ.
Дослідження показує, що медичні інструменти, які вважаються стерильними, можуть становити небезпеку в передачі ВПЛ, що свідчить про необхідність перегляду політики використання дезінфікуючих засобів у медичних закладах.

ВООЗ: пандемія грипу неминуча

Всесвітня організація охорони здоров'я заявила, що світ не готовий до глобальної пандемії грипу, а наявні ресурси є недостатніми. Ця новина з'явилася після того, як ВООЗ розробила глобальну стратегію боротьби з грипом. Нова розробка є частиною Глобальної стратегії ВООЗ щодо боротьби з грипом на період 2019-2030 рр, метою її створення є протидія сезонним спалахам грипу, а також запобігання поширенню грипу та його пандемій.
У своїй заяві Генеральний директор ВООЗ Tedros Adhanom Ghebreyesus заявив, що пандемія грипу є загрозою, яка «постійно присутня», а її ризики часто недооцінюються. Сезонні спалахи грипу можуть впливати на мільярди людей щорічно у всьому світі. Швидка мутація вірусу вкрай ускладнює прогнозування та розробку вакцин.
Остання пандемія грипу була викликана штамом грипу А H1N1 у 2009 та 2010 роках. Під час пандемії H1N1, принаймні одна з п'яти осіб у всьому світі була інфікована вірусом протягом перших 12 місяців, і загалом, у світі зареєстровано від 100 000 до 400 000 смертельних випадків.
За даними ВООЗ, нинішній ризик пандемії грипу є більш небезпечним, оскільки вірус грипу набув нових властивостей і здатен поширюватися від тварин до людей та мутувати, щоб уражати тисячі людей.

Герпес та вагітність

Вагітність та інфекція – це важлива проблема, яка турбує і майбутніх батьків, і лікарів. У даній статті ми поговоримо про деякі питання, що вас турбують. Вірус герпесу, а саме вірус простого герпесу, як його правильно називають, належить до родини Herpes viridae. До цієї родини, окрім простого герпесу, входять багато інших збудників вірусних захворювань. Розповсюдженість інфекції серед населення України й інших країн світу - дуже висока і може сягати 90%. До того ж, чимало носіїв різних штамів герпетичної інфекції не мають жодних клінічних проявів захворювання. Але ми детальніше зупинимося на темі вірусу простого герпесу та його можливого впливу на організм вагітної жінки і плода.

Латинська назва вірусу герпесу - Herpes simplex virus. Підступність герпетичної інфекції криється в тому, що під час ремісії вірус ховається і продовжує жити в гангліях центральної нервової системи. Вірус герпесу є ДНК-вмісним, що обумовлює його здатність проникати в генетичний матеріал нервових клітин. Тому персистенція збудника в організмі людини відбувається все життя. Лікування герпетичної інфекції прямими противірусними препаратами є ефективним тільки під час клінічного загострення, коли з’являються зовнішні прояви вірусної інфекції. Терапія інфекції не матиме результату, коли вірус герпесу «ховається» в нервових гангліях.

Вірус простого герпесу має два типи. Перший тип клінічно проявляється у вигляді появи на шкірі і слизових оболонках губ людини маленьких пухирців, які заповнені прозорою рідиною. Поява герпесу на губах супроводжується неприємними відчуттями від поколювання до болю і печії. Вірус герпесу ІІ типу вражає шкіру і слизові оболонки зовнішніх статевих органів. Часто діагностика цього захворювання є ускладненою через схожість її проявів з іншими інфекційними станами сечостатевої системи. Ця інфекція передається статевим шляхом.

Вірус простого герпесу є збудником внутрішньоутробної інфекції і входить до поняття «TORCH» (H – Herpes simplex virus). Саме тому вона є небезпечною для вагітної жінки і плоду, який вона виношує. Найбільший ризик інфекція справляє, якщо вона потрапляє до організму жінки вперше саме під час вагітності. Інфекційний агент ініціює вироблення імунного захисту в організмі дорослої здорової людини. Тому жінка, яка перехворіла на інфекцію, має імунітет і може передати його своїй, ще ненародженій дитині. Але не слід забувати, що вагітність є імуносупресивним станом (тобто під час вагітності стан імунної системи пригнічений) і тому є велика вірогідність виникнення клінічного рецидиву інфекції. Саме в цей час можлива передача інфекції до плоду. Крім того, існує великий перелік станів коли вірус герпесу може активуватися. Це може бути переохолодження і навпаки перегрів на сонці, лихоманка, стрес і перевтома, загострення інших хронічних захворювань, шкідливі звички, травми, недосипання, недостатність таких важливих речовин для організму, як вітаміни та інше.

Вірус герпесу створює небезпеку для вагітної жінки через можливість виникнення внутрішньоутробної інфекції. В залежності від типу герпетичної інфекції шляхи передачі її до плоду різні. При першому типі герпесу (лабіальному) можливий шлях передачі інфекції - через кров, тобто, через плаценту і пуповину, які з’єднують організм матері і дитини до народження. У випадку другого типу, який вражає зовнішні статеві органи жінки, можливе зараження дитини під час народження при контакті з елементами на шкірі чи слизових оболонках.

Наслідки будь-якої вродженої інфекції, в тому числі, викликаної вірусом простого герпесу, можуть бути різними. Чим раніше відбулося інфікування плоду, тим більший ризик виникнення ускладнень під час вагітності. Вагітність може закінчитися самовільним викиднем, припиненням розвитку плоду в утробі матері, мертвонародженням. Дуже часто дитина народжується недоношеною, з затримкою фізичного розвитку або з вродженими вадами органів і систем, до яких тропний збудник і які вражає в процесі його внутрішньоутробного розвитку. Якщо вірус герпесу потрапив в організм матері незадовго до пологів або під час них, дитина народжується з клінікою інфекції. Також існує, так званий, «світлий проміжок», коли клінічні прояви внутрішньоутробної інфекції з’являються пізніше. Розпізнати вроджену інфекцію за її клінічними проявами буває важко, оскільки у новонароджених вона носить неспецифічний і генералізований характер. Але у кожного збудника є свої особливості і точки прикладання. Вірус простого герпесу вражає центральну нервову систему. Вроджені вади нервової системи (гідроцефалія, мікроцефалія) в подальшому житті дитини призводять до інвалідності. Крім того, можливе виникнення енцефаліту і менінгіту. Прояви на шкірних покривах з елементами, які зазвичай виникають у дорослих, проявляються не завжди. Характерним є враження печінки і селезінки з порушенням їх функції. Пневмонія, кардит, гепатит можуть бути клінічними вогнищами інфекції, яка призвела до генералізації процесу і виникнення сепсису. Іноді це відбувається внаслідок приєднання вторинної бактеріальної мікрофлори. В аналізах крові ми може знайти тромбоцитопенію, яка клінічно проявляється геморагічним синдромом у вигляді точкових крововиливів (петехій).

Враховуючи важкі віддалені наслідки внутрішньоутробної інфекції жінка повинна намагатися не допустити інфікування себе і своєї дитини. В цьому вам допоможе планування вагітності. Бережіть себе під час вагітності, попереджайте загострення хронічних хвороб. Адже профілактика хвороби легша за її лікування.

Про що не потрібно забувати

Гармонійне статеве життя важливе для здоров’я людини в цілому, воно дарує емоційне і фізичне задоволення. Вступаючи в статеві відносини, люди часто керуються почуттями, які беруть гору над розумом. Не потрібно забувати, що радість інтимних стосунків може зникнути при появі інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). В організмі людини вони викликають запальні зміни в різних органах сечостатевої системи. Клінічна картина ІПСШ може бути ярко вираженою, з гострим початком хвороби, а іноді – змазаною і мати латентний характер. Симптоми захворювання знижують якість життя і викликають дискомфорт у інтимних стосунках. Легковажне ставлення людини до власного здоров’я, відсутність вчасної діагностики і лікування, часто призводять до хронізації ІПСШ і виникнення їх ускладнень.

Інфекції, що передаються статевим шляхом мають високі темпи розповсюдження серед населення на сьогоднішній день. Збудники ІПСШ можуть стати причиною імпотенції, безпліддя, неспроможності виносити вагітність і народити здорову дитину. Проблема безпліддя є актуальною як для жінок, так і для чоловіків. З кожним роком зростає кількість сімейних пар, які не можуть мати дітей. Вони витрачають багато моральних і матеріальних зусиль на досягнення своєї мети: народження здорового нащадка. Нажаль, ці зусилля часто бувають запізнілими і марними. Настання довгоочікуваної вагітності не гарантує благополучного її завершення. Самовільні викидні, мертвонародження, народження дітей з вродженими вадами розвитку і ознаками внутрішньоутробної інфекції можуть бути результатом наявності у батьків ІПСШ.

Найбільш розповсюдженим сексуальним розладом у чоловіків вважається імпотенція. Більше половини чоловіків старше 40 років в тій чи іншій мірі не здатні утримувати ерекцію статевого члена і провести задовільний статевий акт. Причин цього стану в сучасному житті є дуже багато, але не останнє місце серед них посідають інфекції, що передаються статевим шляхом. Поряд з порушенням соматичного стану здоров’я, втрачається психологічна рівновага чоловіка, впливаючи на всі аспекти його життя.

Інфекції, які передаються статевим шляхом також можуть бути одним з факторів ризику виникнення злоякісних новоутворень органів сечостатевої системи. На фоні хронічних персистуючих інфекцій у жінок може виникнути рак шийки матки, а у чоловіків – рак статевого члену. Ці хвороби не виникають за один день. Переродження клітин в ракові проходить за певними стадіями. Процес формування злоякісних пухлин може тривати декілька місяців, а може забирати роки життя людини. Чим раніше діагностовано неопластичний процес, тим більші шанси на життя має людина.

Інфекції, що передаються статевим шляхом небезпечні своїми ускладненнями і наслідками. Систематичні, профілактичні медичні огляди, підвищення культури населення в питаннях інтимного характеру і вчасне лікування ІПСШ можуть запобігти багатьом проблемам у майбутньому.

Чим небезпечна папілома?

Папіломовірусна інфекція статевих органів зустрічається майже у половини жінок, які звертаються за допомогою до гінеколога. Більшість захворювань шийки матки асоціюється з вірусом папіломи людини. Кожен рік реєструється 470 тисяч випадків раку шийки матки. Серед інших злоякісних процесів рак шийки матки посідає друге місце по розповсюдженості і в більшості випадків призводить до смерті. По даним літератури,  у 99,7% випадків, в яких діагностовано рак шийки матки, виявляється вірус папіломи людини.

Існує багато типів цього вірусу, які умовно розподіляють на групи низького і високого ризику розвитку злоякісних пухлин. Вірус папіломи людини потребує певного часу для проникнення в генетичний матеріал клітин організму, що призводить до їх трансформації і розвитку новоутворень. Захворювання шийки матки мають певну стадійність: від дисплазії чи, за сучасною термінологією, цервікальної інтраепітеліальної неоплазії до пухлинної трансформації тканини шийки матки. Виділяють три ступеня цервікальної інтраепітеліальної неоплазії в залежності від глибини пошкодження тканин шийки матки. Рак шийки матки – це остання стадія захворювання. Клінічні прояви дисплазії і раку шийки матки можуть варіювати від явних, субклінічних до латентних. При приєднанні запального процесу можлива поява виділень з піхви з неприємним запахом, свербежу, печії і неприємних болісних відчуттів при травмуванні тканин шийки матки під час статевого акту чи медичних маніпуляцій. Відчуття тяжіння в малому тазу не є характерною ознакою. Небезпечним моментом є те, що захворювання може перебігати без будь-яких клінічних симптомів, не турбуючи жінку довгий час аж до останніх стадій патологічного процесу.

На темпи переродження епітеліальних клітин шийки матки впливають ендогенні і екзогенні фактори. Важливим є загальний стан організму людини, рівновага гормонального фону та імунної системи, наявність шкідливих звичок, захворювання на інші інфекції сечостатевої системи (вірусу герпесу, цитомегаловірусу та інш.), обмінні порушення. Злоякісні захворювання зустрічаються у декількох членів однієї родини вказуючи на генетичну схильність, як передумову їх появи. Стан імунної системи людини має чималий вплив на швидкість розвитку злоякісних пухлин. При зниженому імунітеті рак шийки матки може виявитися вже через 6 місяців або 1-2 роки з моменту інфікування. За кращих обставин цей термін продовжується на роки. Прогноз є несприятливим, коли вірус папіломи персистує в організмі людини. Імунна система, у даному випадку, не може розпізнати мікроорганізм і боротися з ним. Вірус розмножується в тканинах шийки матки, не потрапляє в кровоносне русло і є багато часу для прогресування злоякісних змін в епітеліальних клітинах.

Потенційна онкологічна небезпека та особливості перебігу папіломо- вірусної інфекції вимагають особливої уваги до стану свого здоров’я. Для діагностики захворювань шийки матки дуже важливі систематичні огляди і диспансерне спостереження у лікаря акушера-гінеколога. Рак шийки матки легше попередити ніж лікувати!

ЦМВІ

Внутрішньоутробна інфекція – це розповсюджена проблема серед новонароджених дітей. Її ще називають «TORCH» інфекцією, абрівеатурою, що включає в себе багато збудників складної, загрозливої для здоров’я і життя немовля, інфекції. Вірус цитомегалії є одним з мікроорганізмів, який може викликати ускладнення вагітності і призвести до захворювання щойно народженої дитини.

Назва цитомегаловірус походить від давньогрецької мови (cyto – клітина, megal – великий). Цей вірус є одним iз різновидів родини Herpesviridae. Цитомегаловірус вражає слинні залози організму людини і персистує в ньому протягом усього життя. Близько 40% населення нашої планети є носіями цієї інфекції, а в країнах з низьким економічним розвитком дана цифра може сягати 100%. При цьому людина може і не здогадуватися про можливість інфікування. Шляхами передачі цитомегаловірусної інфекції є повітряно-крапельний, контактний, гематогенний (через кров) і статевий. Однак для передачі збудника потрібен довготривалий тісний контакт з людиною, яка є носієм інфекції. Первинними проявами інфікування може бути клініка гострого респіраторного вірусного захворювання з наступним розвитком пневмонії, також можливий мононуклеозоподібний синдром з легким гепатитом (враження печінки).

Особливо небезпечною цитомегаловірусна інфекція є для вагітної  жінки, а також для її ще не народженого немовляти. При цьому інфекція потрапляє до плоду трансплацентарно, тобто, через кров, контактним шляхом при проходженні пологовими шляхами під час народження і з молоком матері при годуванні груддю. Наскільки згубним буде вплив вірусу на організм, що формується, залежить від періоду вагітності, в якому збудник потрапляє до пліду. Так, якщо інфікування відбулося в перші три місяці вагітності, коли закладаються органи з первинних листків тканини, це може призвести до множинних вроджених вад розвитку дитини, а також смерті плоду і самовільного викидня. На більш пізніх термінах вагітності цитомегаловірус загрожує невиношуванням вагітності, затримкою фізичного і психомоторного розвитку новонародженого і народженням дитини з клінічними проявами інфекції.

Внутрішньоутробна інфекція цитомегаловірусної етіології може призвести до народження глибоконедоношених дітей або дітей з малою масою при народженні. Відбувається враження центральної нервової системи, проявами якого можуть бути вроджені вади розвитку цієї системи у вигляді мікроцефалії, гідроцефалії. Судомний синдром присутній в неонатальному періоді життя дитини, тобто перший місяць, може перейти в епілептичний, обумовлюючи її інвалідизацію. Гепатолієнальний синдром зі збільшенням печінки і селезінки супроводжується порушенням функції цих органів. З’являються жовтяниця, геморагічний синдром з петехіальними (точковими) висипаннями на шкірі і слизових оболонках внаслідок тромбоцитопенії (зниження рівня тромбоцитів в крові – клітин, які відповідають за первинну ланку гомеостазу, тобто припинення кровотечі). Також проявами з боку кровоносної системи може бути анемія. Враження легень призводить до пневмонії, органу зору – хоріоретиниту і кератокон’юктивіту. Сечовидільна система страждає через враження нирок: можливий полікістоз, інтерстеційний нефрит. Цитомегаловірус може вражати слуховий апарат, тому більшість дітей, які перенесли цю інфекцію, залишаються глухими на все життя.

Діагностика цитомегаловірусної інфекції, як і будь якого іншого захворювання, базується на врахуванні всіх факторів. Лікар ретельно вивчає історію перебігу вагітності і пологів, час появи і подальший розвиток клінічних проявів. Але точний діагноз можливо встановити лише після повного спектру лабораторних та інструментальних методів дослідження. До обстеження потрібно залучати і матір новонародженої дитини. Важливим способом діагностики є ланцюгова полімеразна реакція, яка дозволяє виявити ДНК вірусу. ДНК – це частина геному чужорідного мікроорганізму, який паразитує в клітинах нашого власного організму. Для проведення цього аналізу необхідно взяти венозну кров в стерильну пробірку. Вірус цитомегалії можна виділити з сечі хворої людини. Також беруться всі можливі рідини організму (сеча, спинномозкові рідина, слина, вміст шлунку, калові маси) для виявлення шляхом мікроскопії спеціальних клітин цитомегал, які є в організмі людини з цією інфекцією. Серологічна діагностика дозволяє нам виявити специфічні антитіла класу G та M. При цьому, таке дослідження обов’язково необхідно проводити одномоментно у матері і дитини. Відомо, що імуноглобуліни класу G можуть проникати через гематоплацентарний бар’єр, що і відбувається в останньому триместрі вагітності. Тому нам конче необхідно знати і порівняти рівні цих імуноглобулінів у матері і немовляти. Крім того, серологічну діагностику необхідно проводити в динаміці для спостереження за зростанням рівнів антитіл в сироватці крові. Оскільки цитомегаловірус може проникати через плаценту, не слід забувати, що патоморфологічне і гістологічне дослідження посліду може суттєво допомогти в діагностиці цієї інфекції. Грудне молоко матері потрібно також дослідити на наявність цитомегаловірусу. Це необхідно для попередження горизонтального шляху інфікування новонародженої дитини, тобто при годуванні немовляти через материнське молоко.

Лікування внутрішньоутробної інфекції залишається великою проблемою і, на жаль, є не завжди успішним. Дитина народжується у важкому стані і зазвичай потребує повного спектру інтенсивної терапії в умовах добре оснащеної лікарні. Етіологічне лікування противірусними препаратами, які діють на вірус з родини Herpesviridae, є дуже токсичним і проводиться лише за умови загрози життю дитини. Існує ще специфічна пасивна імунотерапія – це введення готових антитіл проти конкретного збудника. Але іноді є можливість проведення лише симптоматичної терапії, після припинення якої в більшості випадків прояви клінічної картини повертаються.

Наслідки вродженої генералізованної цитомегаловірусної інфекції зазвичай вкрай важкі. Дитина може залишитися інвалідом. Але, шановні батьки, ваші прагнення та зусилля лікарів й іншого медичного персоналу обов’язково матимуть позитивний результат.

Що важливо знати про грип?

Таке важке і дуже заразне захворювання, як грип, відомо дуже давно. Документально зареєстрована перша пандемія хвороби була в 1580 році, а найвідомішою стала іспанка, від якої за найскромнішими підрахунками постраждало 40% населення Землі. Але лише з розвитком медицини і удосконаленням мікроскопа і лабораторних методів дослідження вдалося з'ясувати природу цього захворювання. Зараз вже навіть маленькі діти знають, що грип викликається вірусом, і що кожну осінь-зиму багато людей хворіють саме завдяки йому. Які ж особливості вірусу сприяють такому широкому поширенню серед людей?

Джерелом зараження є хвора людина або вірусоносій. В останні роки з'явилася інформація, що в циркуляції вірусу в природі також задіяні тварини і птахи. Прикладом цього служать всім відомі пташиний і свинячий грип. Тим не менш, де знаходиться вірус в проміжках між епідеміями вченим не відомо. За однією з версій, він циркулює серед населення, що проживає в зоні екватора, тому саме там захворювання на грип реєструються цілий рік, тоді як, наприклад, в північній півкулі епідемії трапляються найчастіше взимку. З моменту появи перших випадків грипу в якому-небудь місті, рівень захворюваності стрімко зростає, а тижні через 2-3 епідемія охоплює і сусідні області, поширюючись, таким чином, по всій країні. Крім того, вірус грипу проникає і в інші країни. Цьому сприяє авіа- і залізничний транспорт, рідше вірус поширюється морським шляхом.

Ще однією причиною, яка обумовлює велику кількість хворих в сезон епідемій, є висока мінливість вірусу. Справа в тому, що на його поверхні є два антигену - гемаглютинін (H) та нейрамінідази (N). Для простоти позначення їм присвоїли порядкові номери - зараз відомо 15 підтипів H і 9 підтипів N. В залежності від наявності тих чи інших антигенів і розділяють віруси грипу на типи - наприклад, N1H1, N2H3 та інші. Крім цього у назві вірусу вказують те місце, де вперше були зареєстровані випадки захворювання, викликані цим штамом - наприклад, Гонконгський грип. Завдяки наявності такої структури вірусу властиві два види мінливості - антигенний дрейф і шифт. Перший вид - відбувається постійно, але при цьому зміни антигенної структури вірусу незначні, що не дає йому можливості викликати великі епідемії та пандемії, тому у людей, вже зіткнулися з цим типом, мається імунітет. Другий вид мінливості відбувається рідко (один раз в 10-40 років). При цьому може утворитися новий тип вірусу, імунітету до якого немає ні в кого, що тягне за собою величезну кількість хворих з важким перебігом захворювання, що супроводжується розвитком ускладнень. Крім цього, через таку постійної мінливості досі не розроблено ефективної вакцини, здатної запобігти нові спалахи захворювання.

Всі віруси є внутрішньоклітинними паразитами, які поза організмом господаря не можуть повноцінно існувати і розмножуватися. Тому в ході еволюції кожен тип виробив для себе найбільш оптимальні шляхи передачі інфекції, що дозволяють швидко поширюватися серед населення. Для вірусу грипу таким шляхом є повітряно-крапельний спосіб передачі. Також деякі фахівці стверджують про можливість заразитися інфекцією при користуванні загальним посудом і предметами побуту. Вірус грипу, потрапивши в організм людини, впроваджується в клітини слизової оболонки верхніх дихальних шляхів (рот, ніс, глотка). Після того як у клітці накопичиться критична маса вірусних частинок, вона гине випустивши на свободу величезна кількість нових віріонів. Саме з початком цього процесу пов'язані перші симптоми інфікування - відчуття жару і лоскотання в носі, які викликають чхання; першіння в горлі, що провокує покашлювання. Ці хворобливі прояви сприяють поширенню вірусу в навколишньому середовищі на кілька метрів і сприяють інфікуванню інших людей.

Завдяки таким пристосуванням, як постійна мінливість, активне розмноження в організмі людини, здатність швидко поширюватися не тільки в окремо взятому місті, а й по всій Земній кулі, людству навряд чи вдасться коли-небудь позбутися від вірусу грипу. Тому єдиним шляхом для зменшення кількості жертв інфекції є масова неспецифічна профілактика даного захворювання в період епідемій. До таких заходів належать - карантини в дитячих дошкільних установах і школах, скасування масових зібрань людей (концерти, мітинги та інше), а також пропаганда, спрямована на індивідуальну профілактику грипу кожним з нас.