• Уперше вірус герпесу був виділений W. Gruter у 1912 році.
• Доведена роль вірусів герпесу у прискоренні вбудовування вірусу папіломи людини у геном людської клітини, що підвищує ризик формування онкологічних захворювань: порожнини рота, шийки матки, жіночих та чоловічих зовнішніх статевих органів і прямої кишки. Одночасне інфікування вірусом простого герпесу 2 типу і вірусом папіломи людини при дисплазії шийки матки у 34 рази підвищує імовірність розвитку раку цієї локалізації.
• Дві тисячі років тому в стародавньому Римі імператор Тіберій ввів заборону на публічні поцілунки у Сенаті щоб зупинити пошестя герпесу
• У XIX столітті герпес називали «хворобою аристократів» і він був досить рідкісним захворюванням. На сьогоднішній день це однин з найпоширеніших вірусів людини.
• Тривалий час герпес вважали «хворобою французьких королів». Причому на генітальний герпес страждали не лише представники династії Бурбонів, але й їх численні фаворитки. Генітальний герпес вплинув на хід історії. Вважається, що найжорстокіші укази видавалися в момент загострення хвороби.
• У середині 60-х років минулого століття американські секретні служби намагались зробити вірус бактеріологічною зброєю. На щастя, у ті роки їхнім задумкам не вдалось здійснитися. А невдовзі у США стикнулися з іншою проблемою. Наприкінці 70-х – на початку 80-х років американці стикнулися з наслідками сексуальної революції, в результаті якої розгорілася епідемія генітального герпесу.
• Декілька років тому експертами ВООЗ була представлена загальна епідеміологічна картина, яка свідчить про майже 100% інфікування населення планети вірусами простого герпесу 1 і 2 типів, при цьому лише у 10–20% інфікованих наявні різні клінічні прояви герпетичної інфекції. Європейське регіональне бюро ВООЗ відносить герпес-вірусні інфекції до групи хвороб, які визначають майбутнє інфекційної патології. Масштаби захворюваності у поєднанні із завданою шкодою – психологічною і фізіологічною – визначають важливе медичне та соціальне значення цих інфекцій.
• Спалахи герпесу в 30% випадків стають причиною спонтанних абортів на ранніх термінах вагітності, понад 50% пізніх викиднів, і посідають друге місце після вірусу краснухи за частотою формування вроджених вад розвитку в новонароджених дітей.
• Герпетична інфекція найбільш заразна в період наявності симптомів, але може передаватися і за їх відсутності.
• Інфікування вірусом простого герпесу 2 типу збільшує ризик зараження і передачі ВІЛ-інфекції.
• Особи, вже інфіковані вірусом простого герпесу 1 типу, не можуть заразитися ним повторно, однак можуть інфікуватися вірусом простого герпесу 2 типу, що вражає статеві органи.
• Значна частина заражень вірусом простого герпесу 1 типу трапляється в дитинстві, потім інфекція зберігається протягом життя.
• Вірус простого герпесу 2 типу передається майже виключно статевим шляхом і проявляється ураженням генітальної або анальної ділянки (генітальний герпес). Проте вірус простого герпесу 1 типу через орально-генітальний контакт також може інфікувати ділянку статевих органів і викликати генітальний герпес.
• Інфікування вірусом простого герпесу 1 і 2 типів в основному минає безсимптомно, але може супроводжуватися легкими симптомами або викликати утворення болючих пухирців або виразок в інфікованої зоні.
• Доведено, що вірус простого герпесу 2 типу і вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) впливають один на одного. Герпетична інфекція збільшує ризик зараження ВІЛ-інфекцією приблизно в 3 рази. Крім того, особи, заражені ВІЛ і герпесом 2 типу, з більшою ймовірністю передають ВІЛ іншим. У осіб, інфікованих ВІЛ, герпес 2 типу є однією їх найбільш частих інфекцій і зустрічається у 60-90% осіб з ВІЛ-інфекцією.
• Герпес є стимулюючим фактором для розвитку хвороби Альцгеймера. Вірус простого герпесу виявляється в мозку майже 70% пацієнтів з хворобою Альцгеймера.

Залишити відповідь