Хронічний стрес прискорює старіння

Затяжний стрес впливає на чутливість надниркових залоз та вироблення інсуліну. У молодих людей, які емоційно переживають стресові ситуації, їх показники близькі до рівня пацієнтів похилого віку, пише MedScape.

Епізодичні стресові ситуації можуть мати тонізуючий ефект. Вони змушують організм згадати еволюційний слоган «бий або біжи» – такі моменти супроводжуються викидом стресових гормонів кортизолу та адреналіну, які підвищують тонус м'язів та можуть активізувати розумові здібності. Але довго жити на межі можливостей організм не може. Стресові фактори, які чинять тиск день у день, негативно впливають на самопочуття. У кращому випадку це може виявитися черговою застудою, яка дозволить не йти до офісу. У гіршому - відгукнеться через роки у вигляді системних хвороб.

Хронічний стрес порушує процес обміну речовин та гормональний фон, підвищує кількість факторів запалення. Якщо наш вік відповідає віковому стану наших артерій, затяжний стрес справді прискорює старіння та підвищує ризик серцево-судинних захворювань.

З недавнього дослідження Єльського університету стало очевидним, що стрес впливає на рівень інсуліну та передачу сигналів гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При тривалому нервовому та фізичному перенапрузі ці процеси у молодих людей протікають з інтенсивністю, яка швидше близька пацієнтам у віці.

Вчені обстежили 444 дорослих від 18 до 50 років, які не мали хронічних захворювань або психічних розладів. Рівні ожиріння та споживання алкоголю в досліджуваній когорті загалом відповідали усередненим у суспільстві.

Як інструмент вимірювання команда використовувала новітні «епігенетичні годинники» GrimAge. Вони відслідковують хімічні зміни в ДНК, які є природними для процесу старіння, але відбуваються у різні моменти життя у різних людей. Епігенетичний годинник виявився кращим предиктором довголіття і здоров'я, ніж хронологічний вік.

Фактори психологічної стійкості дозволили організму краще впоратися зі стресом і уникнути передчасних вікових змін – самоконтроль пом'якшував взаємозв'язок між стресом та резистентністю до інсуліну, а високий самоконтроль навіть притуплював цей взаємозв'язок.

Люди з різкими перепадами емоцій кумулятивний стрес продовжував стимулювати вікові зміни, навіть коли піддослідні позбавлялися джерела подразнення.

І навіть після поправки на демографічні та поведінкові фактори, такі як куріння, індекс маси тіла, расу та дохід, у людей з високими показниками хронічного стресу виявлялися маркери прискореного старіння та фізіологічні зміни, нехарактерні для їх вікових груп.

З усіма стресами, з якими ми стикаємося в наші дні, важливо пам'ятати, що без психічного комфорту здоров'я фізичного немає. Чим вище психологічна стійкість, тим більше шансів, що людина проживе довге та здорове життя.